- Троицкий вариант — Наука - https://trv-science.ru -

Плагиат Артамоновой: за гранью безумного или просто скверный анекдот?

Анно­та­ция

О том, как И.М. Арта­мо­но­ва – заве­ду­ю­щая кафед­рой жур­на­ли­сти­ки Донец­ко­го наци­о­наль­но­го уни­вер­си­те­та (Укра­и­на), – пере­ве­дя диплом­ные рабо­ты сту­ден­тов жур­фа­ка МГУ им. Ломо­но­со­ва, ста­ла док­то­ром наук по соци­аль­ным ком­му­ни­ка­ци­ям.

Эта ста­тья напи­са­на как логи­че­ское про­дол­же­ние темы о кон­крет­ном пла­ги­а­те: вполне удач­ной попыт­ке г-жи Арта­мо­но­вой (Донец­кий наци­о­наль­ный уни­вер­си­тет, Укра­и­на) посред­ством про­сто­го под­строч­но­го пере­во­да мно­го­чис­лен­ных иссле­до­ва­ний извест­ных и моло­дых рос­сий­ских уче­ных полу­чить диплом док­то­ра наук.

Все же попыт­ки оста­но­вить пол­ный, откро­вен­ный до декла­ра­тив­но­сти ниги­лизм, гос­под­ству­ю­щий в сфе­ре укра­ин­ских соци­аль­ных ком­му­ни­ка­ций, до сего­дняш­не­го дня ока­за­лись почти без­успеш­ны­ми. Частич­но об этом мож­но про­честь в моей ста­тье «Дело Арта­мо­но­вой. О про­бле­ме пла­ги­а­та в нау­ке на одном кон­крет­ном при­ме­ре» (www.relga.ru. №2.2011 г.), а так­же в ста­тье «SOS. Укра­ин­ский пла­ги­ат», напи­сан­ной мною в соав­тор­стве с д.ф-м.н., проф. Е.С.Семенкиным (http://trv-science.ru/2011/04/06/sos-ukrainskij-plagiat/). Здесь сто­ит упо­мя­нуть, что глав­ный редак­тор науч­но-куль­ту­ро­ло­ги­че­ско­го жур­на­ла «Relga» д.ф.н., про­фес­сор, извест­ный на пост­со­вет­ском про­стран­стве спе­ци­а­лист по тео­рии и исто­рии масс-медиа А.И.Акопов, а так­же редак­тор «Relga», быв­ший аспи­рант А.И.Акопова, а ныне к.ф.н., доц. А.А.Гарматин постра­да­ли от пла­ги­а­та г-жи Арта­мо­но­вой, при­сво­ив­шей кон­цеп­ту­аль­ные части иссле­до­ва­ния Гар­ма­ти­на по интер­нет-теле­ви­де­нию. Кро­ме того, М.В.Симкачева – к.ф.н., доцент Казан­ско­го (При­волж­ско­го) феде­раль­но­го уни­вер­си­те­та опуб­ли­ко­ва­ла с раз­вер­ну­ты­ми ком­мен­та­ри­я­ми свое обра­ще­ние в ВАК Укра­и­ны по пово­ду пря­мо­го бес­стыд­но­го при­сво­е­ния её тек­стов Арта­мо­но­вой («Про ети­ку вче­но­го. Пла­гіат як про­фесій­но-етич­на про­бле­ма» онлайн-жур­нал «Українсь­кий огляд» (http://ukrrevue.ucoz.ua/blog/pro_etiku_vchenogo/2011–03-09–374) и рус­ско­языч­ный вари­ант в изда­нии «Тро­иц­кий вари­ант – Нау­ка» «Об эти­ке уче­но­го. Пла­ги­ат как про­фес­си­о­наль­но-эти­че­ская про­бле­ма» (http://trv-science.ru/2011/04/06/ob-etike-uchenogo/)).

Одна­ко уже не сам факт пла­ги­а­та и не попыт­ки вер­нуть ситу­а­цию в соци­аль­но-нор­ма­тив­ную и пра­во­вую систе­мы заста­ви­ли меня вновь вер­нуть­ся к этой теме.

Про­бле­ма ока­за­лась более слож­ной, я бы даже ска­за­ла, ано­маль­ной, неже­ли пред­став­ля­лась. Дис­сер­та­ци­он­ные мате­ри­а­лы (моно­гра­фия, авто­ре­фе­рат, ста­тьи, сама дис­сер­та­ция) – это дале­ко не баналь­ный пла­ги­ат, хотя и совер­шен­ный в осо­бо круп­ных раз­ме­рах. То, что моно­гра­фия г-жи Арта­мо­но­вой, на пер­вый взгляд, – это все­го лишь на ско­рую руку ском­по­но­ван­ные в нуж­ной после­до­ва­тель­но­сти части более-менее под­хо­дя­щих по теме рос­сий­ских кан­ди­дат­ских и док­тор­ских дис­сер­та­ций, учеб­ных посо­бий, моно­гра­фий, ста­тей, уже нико­го не удив­ля­ет. Осо­бен­но в эпо­ху, когда, по мне­нию боль­шин­ства, пла­ги­ат стал при­выч­ным явле­ни­ем. Но те фак­ты, кото­рые были выяв­ле­ны недав­но, сви­де­тель­ству­ют уже не об орди­на­ром при­сво­е­нии чужой интел­лек­ту­аль­ной соб­ствен­но­сти, и не о три­ви­аль­ном жела­нии полу­чить все те соци­аль­ные бла­га, кото­рые, как бы апри­о­ри, преду­смат­ри­ва­ет выс­шая науч­ная сте­пень док­то­ра наук, а об ином: О раз­ви­тии баналь­но­го сюже­та о пла­ги­а­те толь­ко в духе сквер­но­го, явно абсур­дист­ско­го анек­до­та нача­ла XXI ст. Поче­му я так счи­таю, объ­яс­ню фак­та­ми, кото­рые даже не пред­по­ла­га­ют ком­мен­та­ри­ев.

Так, в допол­не­ние к тем мно­го­чис­лен­ным фак­там пла­ги­а­та в дис­сер­та­ци­он­ных мате­ри­а­лах г-жи Арта­мо­но­вой, о кото­рых уже писа­ли и я, и Сим­ка­че­ва, и кото­рые сами по себе цинич­ны, хочу предо­ста­вить новые, репре­зен­ти­ру­ю­щие прин­цип ради­каль­но­го извра­ще­ния (Бодрий­яр). Они сви­де­тель­ству­ют о пол­ном раз­ру­ше­нии здра­во­го смыс­ла. Каза­лось бы, куда еще ни шло: поза­им­ство­вать части науч­ных тек­стов у при­знан­ных док­то­ров наук или же пода­ю­щих надеж­ды кан­ди­да­тов наук. Но полу­чить диплом док­то­ра наук, при­сво­ив тек­сты диплом­ных работ чужих сту­ден­тов?!… Поис­ти­не, такое воз­мож­но толь­ко в анек­до­те или теат­ре абсур­да. А вот Арта­мо­но­ва в дей­стви­тель­но­сти не погну­ша­лась поза­им­ство­вать зна­чи­тель­ные части тек­стов диплом­ных работ сту­ден­тов, спе­ци­а­ли­зи­ру­ю­щих­ся на Интер­не­те. Эти рабо­ты были выпол­не­ны под руко­вод­ством к.ф.н., доц. И.И.Засурского в 2007 г. на факуль­те­те жур­на­ли­сти­ки МГУ им. Ломо­но­со­ва и уже с 2007 г., собран­ные в тема­ти­че­ский сбор­ник, нахо­дят­ся на сво­бод­ном досту­пе на несколь­ких сай­тах в Сети, где их может най­ти любой поль­зо­ва­тель Интер­не­та. Но г-жа Арта­мо­но­ва, полу­чив­шая сте­пень док­то­ра наук по соци­аль­ным ком­му­ни­ка­ци­ям за рабо­ту по интер­нет-жур­на­ли­сти­ке, так и не смог­ла понять, что же такое Интер­нет и что инфор­ма­ци­ей в Сети может поль­зо­вать­ся каж­дый.

Ссы­лок ни на сайт «Лабо­ра­то­рии кон­вер­ген­ции» (http://convergencelab.ru), где на сво­бод­ном, бес­плат­ном досту­пе раз­ме­ще­ны тек­сты диплом­ных работ, ста­тьи, иссле­до­ва­ния сту­ден­тов, уче­ных «Лабо­ра­то­рии…», ни на нахо­дя­щий­ся тоже на сво­бод­ном досту­пе сбор­ник «Интер­нет и интер­ак­тив­ные элек­трон­ные медиа: Иссле­до­ва­ния» под редак­ци­ей И.И.Засурского, в моно­гра­фии Арта­мо­но­вой, есте­ствен­но, нет. В таб­ли­це я при­во­жу лишь наи­бо­лее пока­за­тель­ные при­ме­ры неко­то­рых фак­тов, явно сви­де­тель­ству­ю­щих о при­сво­е­нии частей тек­стов рос­сий­ских сту­ден­тов г-жой Арта­мо­но­вой для вполне успеш­но­го полу­че­ния сте­пе­ни док­то­ра наук в Укра­ине.

Когда были обна­ру­же­ны имен­но эти фак­ты пла­ги­а­та, то пере­до мною с осо­бой отчет­ли­во­стью вста­ли три вопро­са.

Вопрос пер­вый. Если даже учесть, что г-жа Арта­мо­но­ва, дав­но (с 1973 г.) рабо­тая в вузе, так и не поня­ла, что же такое по сво­ей сути сту­ден­че­ские диплом­ные рабо­ты и, глав­ное, что пред­став­ля­ет собою Гло­баль­ная Все­мир­ная Сеть, то неуже­ли и чле­ны спе­ци­а­ли­зи­ро­ван­но­го уче­но­го сове­та и чле­ны экс­перт­но­го сове­та по соци­аль­ным ком­му­ни­ка­ци­ям ВАК Укра­и­ны тоже ока­за­лись невеж­да­ми? Неуже­ли надо допу­стить, что никто из чле­нов двух сове­тов, спе­ци­а­ли­зи­ру­ю­щих­ся в обла­сти соци­аль­ных ком­му­ни­ка­ций, не знал о суще­ство­ва­нии это­го сбор­ни­ка диплом­ных работ? Никто не про­чел во всту­пи­тель­ном сло­ве Я.Н.Засурского, пред­ва­ря­ю­щем этот сбор­ник, что «рабо­ты моло­дых иссле­до­ва­те­лей пред­став­ля­ют на суд науч­ной обще­ствен­но­сти свои заяв­ки на откры­тие в интер­не­те новых инте­рес­ных собы­тий и явле­ний» (с.8)?

Вопрос вто­рой. Даже если при­нять, что никто из чле­нов спе­ци­а­ли­зи­ро­ван­но­го уче­но­го сове­та и чле­нов экс­перт­но­го сове­та по соци­аль­ным ком­му­ни­ка­ци­ям ВАК Укра­и­ны не знал о суще­ство­ва­нии это­го сбор­ни­ка, то как они мог­ли не отли­чить уро­вень диплом­ной рабо­ты сту­ден­та от уров­ня ква­ли­фи­ка­ци­он­ной рабо­ты, пред­став­лен­ной на соис­ка­ние науч­ной сте­пе­ни док­то­ра наук? При­ме­ча­тель­но, что к.ф.н., доц. Иван Засур­ский в пре­ди­сло­вии к сбор­ни­ку спе­ци­аль­но акцен­ти­ро­вал: «Высо­кий и очень высо­кий уро­вень про­ве­ден­ных иссле­до­ва­ний поз­во­ля­ет наде­ять­ся на то, что в обла­сти изу­че­ния интер­нет-ком­му­ни­ка­ций оте­че­ствен­ная нау­ка зай­мет и удер­жит подо­ба­ю­щие ей лиди­ру­ю­щие пози­ции… Вме­сте с тем хоте­лось бы отме­тить: для мно­гих работ оста­ет­ся акту­аль­ной про­бле­ма нехват­ки науч­ной лите­ра­ту­ры и источ­ни­ков. Серьез­ных науч­ных иссле­до­ва­ний на рус­ском язы­ке крайне мало, и дале­ко не всем сту­ден­там уда­ет­ся при­вить себе при­выч­ку вни­ма­тель­но отно­сить­ся к изу­че­нию науч­ной лите­ра­ту­ры на язы­ке ори­ги­на­ла. Впро­чем, мы наде­ем­ся, что с пуб­ли­ка­ци­ей это­го сбор­ни­ка цити­ро­ва­ние одних и тех же кни­жек рез­ко сокра­тит­ся в свя­зи с извест­ным кри­зи­сом жан­ра, в то вре­мя как пони­ма­ние мно­гих изло­жен­ных в этих томах вопро­сов воз­рас­тет» (с.10, 11). Неуже­ли чле­ны двух сове­тов, спе­ци­а­ли­зи­ру­ю­щих­ся исклю­чи­тель­но по соци­аль­ной ком­му­ни­ка­ции, не почув­ство­ва­ли того, что взгляд на Интер­нет г-жи Арта­мо­но­вой, пред­став­лен­ный в дис­сер­та­ци­он­ных мате­ри­а­лах, не отве­ча­ет её воз­раст­ным осо­бен­но­стям и обу­слов­лен­но­му ими спо­со­бу арти­ку­ля­ции мира, в том чис­ле и науч­ных про­блем? Напри­мер, Я.Н.Засурский в пре­ди­сло­вии к сбор­ни­ку диплом­ных работ такой под­ход отме­тил спе­ци­аль­но, напи­сав, что «взгляд моло­дых осо­бен­но ценен: они вырос­ли с ком­пью­те­ром и интер­не­том и, откры­вая новый фор­мат иссле­до­ва­ний про­цес­сом ком­му­ни­ка­ций в усло­ви­ях насту­па­ю­ще­го инфор­ма­ци­он­но­го обще­ства, они ост­рее видят дина­ми­ку раз­ви­тия онлай­но­во­го про­стран­ства» (с.9).

Вопрос тре­тий. Неуже­ли в Укра­ине не най­дет­ся ни одно­го офи­ци­аль­но­го инсти­ту­та, кото­рый спо­со­бен был бы вер­нуть ситу­а­цию с пла­ги­а­том г-жи Арта­мо­но­вой в нор­ма­тив­но-пра­во­вую систе­му коор­ди­нат?

СВОДНАЯ ВЕДОМОСТЬ ПЛАГИАТА, СОВЕРШЕННОГО И.М.АРТАМОНОВОЙ

Моно­гра­фия И.М.Артамоновой «Тен­ден­ції ста­нов­лен­ня та пере­спек­ти­ви роз­вит­ку Інтер­нет-медіа в Україні» – Доне­цьк: «Лебедь», 2009 – 416 с. Рецен­зен­ты В.Ф.Иванов (он же кон­суль­тант док­тор­ской дис­сер­та­ции г-жи Арта­мо­но­вой), Н.В.Зелинская, В.Д.Буряк.

ИСТОЧНИК ПЛАГИАТА:

Диплом­ные рабо­ты сту­ден­тов 5 кур­са МГУ им. Ломо­но­со­ва факуль­те­та жур­на­ли­сти­ки Лабо­ра­то­рии меди­а­куль­ту­ры, ком­му­ни­ка­ции, кон­вер­ген­ции и циф­ро­вых тех­но­ло­гий 2007 г., опуб­ли­ко­ван­ные в сбор­ни­ке Лабо­ра­то­рии меди­а­куль­ту­ры, ком­му­ни­ка­ции, кон­вер­ген­ции и циф­ро­вых тех­но­ло­гий «Интер­нет и интер­ак­тив­ные элек­трон­ные медиа: Иссле­до­ва­ния». В 2-х частях, под редак­ци­ей И.И.Засурского – М.: МГУ. 2007.

Ч.I.

«Транс­фор­ма­ция гло­баль­но­го инфор­ма­ци­он­но-ком­му­ни­ка­ци­он­но­го
про­стран­ства Интер­не­та»

И.М. АРТАМОНОВА

Пара­граф 2.2.1. «Кон­вер­ген­ція»

КСЕНИЯ КАРЯКИНА

МУЛЬТИМЕДИА КАК ФАКТОР ТРАНСФОРМАЦИИ СОВРЕМЕННОЙ МЕДИАИНДУСТРИИ: ГЕНЕЗИС И РАЗВИТИЕ НОВЫХ СМИ

(С.123 – 185)

С.164 абз. 4 в пол­ном объ­е­ме с пере­хо­дом на С.165

Роз­ви­ток муль­ти­медій­них тех­но­ло­гій, нові мож­ли­во­сті ство­рен­ня та поши­рен­ня медіа­кон­тен­ту спри­чи­ни­ли ево­лю­цію тра­ди­цій­ної інфра­струк­ту­ри куль­тур­них і медій­них жан­рів, що доз­во­ли­ло сучас­ним дослід­ни­кам гово­ри­ти про гене­зу прин­ци­по­во нових форм мистецтва, яке отри­ма­ло назву циф­ро­во­го, дигіталь­но­го, муль­ти­медій­но­го, елек­трон­но­го. На дум­ку багатьох дослід­ни­ків, з появою циф­ро­вих тех­но­ло­гій та ево­лю­цією медіаін­ду­стрії люд­ство утий­мі­лов епо­ху „кін­ця кінематографа»(Ж.Л.Годар) чи «пост­те­левізій­ну еру» (А.Еверет).

С.138 абз. 4; 6 в пол­ном объ­е­ме

Раз­ви­тие муль­ти­ме­дий­ных тех­но­ло­гий, новые воз­мож­но­сти созда­ния и рас­про­стра­не­ния меди­а­кон­тен­та при­ве­ли к эво­лю­ции тра­ди­ци­он­ной инфра­струк­ту­ры куль­тур­ных и медий­ных жан­ров, что поз­во­ли­ло совре­мен­ным иссле­до­ва­те­лям гово­рить о гене­зи­се прин­ци­пи­аль­но новых форм искус­ства, полу­чив­ше­го имя «циф­ро­во­го», «муль­ти­ме­дий­но­го», или «элек­трон­но­го».

По мне­нию мно­гих кри­ти­ков, с при­хо­дом циф­ро­вой рево­лю­ции и эво­лю­ци­ей меди­а­ин­ду­стрии мы всту­пи­ли в эпо­ху «кон­ца кине­ма­то­гра­фа» (Ж.Л.Годар) и пост­те­ле­ви­зи­он­ную эру (А.Эверет).

С.165 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме; абз. 2 в пол­ном объ­е­ме

Пер­ші спро­би опи­са­ти і сфор­му­лю­ва­ти визна­чен­ня нових медіа роб­лять захід­ні фахів­ці з сере­ди­ни 1990-х рр. У сукуп­но­сті під нови­ми медіа розу­мі­ли ті інфор­ма­цій­ні про­дук­ти, які поєд­ну­ва­ли в собі три основ­них напрям­ки, або три „К»:

1. Комп’ютерні та інфор­ма­цій­но-комуніка­цій­ні тех­но­ло­гії – ІКТ.

  1. Комуніка­цій­ні систе­ми та мере­жі.
  2. Кон­вент – циф­ро­вий інфор­ма­цій­ний [82, С.10–11].

За остан­ні роки до цих трьох напрям­ків дода­ло­ся чет­вер­те ‚.К» -кон­вер­ген­ція, яка є на сьо­год­ні клю­чо­вим рушій­ним чин­ни­ком ста­нов­лен­ня нової медіаін­фра­струк­ту­ри (вза­є­модії нових та тра­ди­цій­них ЗМІ.

С.139 абз 1 в пол­ном объ­е­ме; абз. 2 в пол­ном объ­е­ме

Пер­вые попыт­ки опи­сать и сфор­му­ли­ро­вать опре­де­ле­ние новых медиа пред­при­ни­ма­ют­ся запад­ны­ми спе­ци­а­ли­ста­ми с сере­ди­ны 1990-х гг. В сово­куп­но­сти под новы­ми медиа пони­ма­лись те инфор­ма­ци­он­ные про­дук­ты, кото­рые соче­та­ли в себе три основ­ных направ­ле­ния, или 3 «К»:

  1. ком­пью­тер­ные и инфор­ма­ци­он­но-ком­му­ни­ка­ци­он­ные тех­но­ло­гии – ИКТ;
  2. . ком­му­ни­ка­ци­он­ные систе­мы и сети;
  3. циф­ро­вой инфор­ма­ци­он­ный Кон­тент

Сего­дня к этим трем направ­ле­ни­ям при­ба­ви­лось чет­вер­тое «К» – кон­вер­ген­ция, явив­ша­я­ся клю­че­вым дви­жу­щим фак­то­ром ста­нов­ле­ния новой меди­а­ин­фра­струк­ту­ры и вза­и­мо­дей­ствия новых и тра­ди­ци­он­ных СМИ.

С.166 абз 1 стра­ни­ца в пол­ном объ­е­ме

У цьо­му кон­тексті кон­вер­ген­ція – це злит­тя, спів­па­дін­ня в основ­них сми­сло­вих точ­ках цен­траль­них рушій­них сил транс­фор­ма­ції медіа­сек­то­ру. циф­ро­вих тех­но­ло­гій, теле­ко­муніка­цїй та без­по­се­ред­ньо сфе­ри ЗМІ, тоб­то актив­но­го інфор­ма­цій­но­го про­сто­ру. Дослід­ни­ки про­па­ну­ють роз­гля­да­ти кон­вер­ген­цію на трьох рів­нях [ 86, С. 18–21 ]:

- функ­ціо­наль­ний, де кон­вер­ген­ція охо­плює учас­ни­ків ство­рен­ня кон­тен­ту та перед­ба­чає вза­єм­ну інте­гра­цію інфор­ма­ції як даних і різ­них інфор­ма­цій­но-комуніка­цій­них циф­ро­вих тех­но­ло­гій, що беруть участь в її оброб­ці для ство­рен­ня єди­но­го медіа­про­дук­ту.

Кон­тент ство­рюєть­ся за участю комп’ютерних та інших елек­трон­них тех­но­ло­гій. Далі здійс­нюєть­ся достав­ка змісту до кори­сту­ва­чів через теле­ко­муніка­цій­ні мере­жі. Таким чином, ство­рюєть­ся умов­на схе­ма вза­є­модії трьох основ­ній: ком­по­нен­тів нової медіа­сфе­ри, чи трьох „К» (комп’ютер, кон­тент, комуніка­цій­на мере­жа), які рані­ше не були взаємопов’язані…

Кіне­ць 1990-х років стаз періо­дом роз­вит­ку інтер­не­ту та муль­ти­медй­піих тех­но­ло­гій, що при­зве­ло до фор­му­ван­ня єди­ної медіа­плат­фер­ми, при­дат­ної для реалі­за­ції різ­них форм ЗМІ. Саме кон­вер­ген­ція тех­но­ло­гій, комуніка­цій­ної інфра­струк­ту­ри та інфор­ма­ції як про­дук­ту зумо­ви­ла ство­рен­ня цієї муль­ти­медій­ної та бага­то­функ­ціо­наль­ної бази, на якій роз­ви­ва­ють­ся сьо­год­ні нові засо­би масо­вої інфор­ма­ції.

- інду­стріаль­ний, який вияви­вся у про­це­сах вер­ти­каль­ної кон­цен­тра­ції медіа­рин­ку, а також своєрід­ній кон­вер­ген­ції твор­чо­сті і тех­но­ло­гій;

- тех­но­ло­гіч­ний, на яко­му кон­вер­ген­ція різ­них інфор­ма­цій­них тех­но­ло­гій, що реалі­зу­ють різ­ні на почат­ку функ­ції, але поєд­нуєть­ся в уні­фі­ко­ва­но­му пристрої/​ каналі з метою завер­шен­ня комуніка­ції.

У цьо­му випад­ку кон­вер­ген­ція визна­чає муль­ти­медійне сере­до­ви­ще у яко­му будь-який тип інфор­ма­ції (текст, голос, відео тощо) в резуль­таті циф­ро­во­го деко­ду­ван­ня може бути достав­ле­ний користувачу/​одержувачу через вза­є­моді­ю­чі тех­но­ло­гії.

С.139–140 стра­ни­ца в пол­ном объ­е­ме; С.142 абз. 1–2 в пол­ном объ­е­ме

В дан­ном кон­тек­сте кон­вер­ген­ция пред­став­ля­ет собой «соеди­не­ние», сов­па­де­ние в основ­ных смыс­ло­вых точ­ках цен­траль­ных дви­жу­щих сил транс­фор­ма­ции медиа­сек­то­ра: циф­ро­вых тех­но­ло­гий, теле­ком­му­ни­ка­ций и непо­сред­ствен­но сфе­ры СМИ, т.е. актив­но­го инфор­ма­ци­он­но­го про­стран­ства.

Иссле­до­ва­те­ли пред­ла­га­ют рас­смат­ри­вать кон­вер­ген­цию на трех раз­лич­ных уров­нях;

- функ­ци­о­наль­ный, где кон­вер­ген­ция охва­ты­ва­ет участ­ни­ков созда­ния кон­тен­та и пред­по­ла­га­ет вза­им­ную инте­гра­цию инфор­ма­ции как дан­ных и раз­лич­ных инфор­ма­ци­он­но-ком­му­ни­ка­ци­он­ных циф­ро­вых тех­но­ло­гий, участ­ву­ю­щих в её обра­бот­ке для созда­ния еди­но­го медиа­про­дук­та.

Ины­ми сло­ва­ми – содер­жа­ние, т.е. кон­тент, созда­ет­ся при уча­стии ком­пью­тер­ных и дру­гих элек­трон­ных тех­но­ло­гий. Затем осу­ществ­ля­ет­ся достав­ка кон­тен­та к поль­зо­ва­те­лю посред­ством теле­ком­му­ни­ка­ци­он­ных сетей. Таким обра­зом, мы полу­ча­ем услов­ную схе­му вза­и­мо­дей­ствия трех основ­ных ком­по­нен­тов новой медиа­сфе­ры, или трех «К» (ком­пью­тер, кон­тент, ком­му­ни­ка­ци­он­ная сеть), кото­рые когда-то не были вза­и­мо­свя­за­ны

В кон­це 1990-х гг. мы ста­ли сви­де­те­ля­ми бур­но­го раз­ви­тия интер­не­та и муль­ти­ме­дий­ных тех­но­ло­гий, что поз­во­ли­ло гово­рить о фор­ми­ро­ва­нии еди­ной медиа­плат­фор­мы, при­год­ной для реа­ли­за­ции раз­лич­ных форм СМИ. Имен­но кон­вер­ген­ция тех­но­ло­гий, ком­му­ни­ка­ци­он­ной инфра­струк­ту­ры и инфор­ма­ции как про­дук­та обу­сло­ви­ла созда­ние этой муль­ти­ме­дий­ной и мно­го­функ­ци­о­наль­ной базы, на кото­рой раз­ви­ва­ют­ся сего­дня новые сред­ства мас­со­вой инфор­ма­ции

- инду­стри­аль­ный, про­явив­ший­ся в про­цес­сах вер­ти­каль­ной кон­цен­тра­ции медиа­рын­ка и сво­е­го рода кон­вер­ген­ции «твор­че­ства» и «тех­но­ло­гий»

- соб­ствен­но тех­но­ло­ги­че­ский, на кото­ром осу­ществ­ля­ет­ся кон­вер­ген­ция раз­лич­ных инфор­ма­ци­он­ных тех­но­ло­гий, реа­ли­зу­ю­щих несход­ные изна­чаль­но функ­ции, но соеди­ня­ю­щи­е­ся в уни­фи­ци­ро­ван­ном устройстве/​канале в целях завер­ше­ния ком­му­ни­ка­ции.

В дан­ном слу­чае кон­вер­ген­ция опре­де­ля­ет муль­ти­ме­дий­ную сре­ду, в кото­рой любой тип инфор­ма­ции (текст, голос, видео и т.д.) в резуль­та­те циф­ро­во­го деко­ди­ро­ва­ния может быть достав­лен получателю/​пользователю посред­ством вза­и­мо­дей­ству­ю­щих тех­но­ло­гий.

С.167 абз 1 стра­ни­ца в пол­ном объ­е­ме

Серед най­більш наоч­них при­кла­дів такої вза­є­модії – мобіль­ний їнтер­нет, онлай­но­ві відеоі­гри, циф­ро­ве теле­ба­чен­ня тощо. Таким чином, через посе­ред­ниц­тво сучас­них інфор­ма­цій­них тех­но­ло­гій (ТБ, ПК, теле­фон, факс тощо) через різ­но­маніт­ні кана­ли кори­сту­ва­чі отри­му­ють муль­ти­медій­ний кон­тент (нови­ни, читан­ня книг; роз­ва­ги, пові­дом­лен­ня, мож­ливість вести тор­гів­лю онлайн, освіту), адап­то­ва­ний до їхніх запи­тів і від­кри­тий для подаль­шої моди­фіка­ції від­по­від­но до індиві­ду­аль­них потреб ауди­торії.

Одним із най­більш яскра­вих при­кла­дів тех­но­ло­гіч­ної кон­вер­ген­ції в інду­стрії роз­ваг за остан­ні декіль­ка років став досвід індійсь­ко­го кіно­ви­роб­ництва, яке впер­ше вико­ри­ста­ло мобіль­ні тех­но­ло­гії для масо­во­го поши­рен­ня своєї про­дук­ції. Так, у груд­ні 2004 року новий індійсь­кий фільм „Rok Sako То Rок Lо» транслю­вав­ся в Делі, Бен­га­лу­ру, Мум­баїта інших містах Індії на мобіль­них теле­фо­нах і тіль­ки через дея­кий час він вий­шов на екра­ни.

Таким чином, у нашо­му кон­тексті, кон­вер­ген­ція – це не тіль­ки тех­но­ло­гіч­ний про­цес, що доз­во­ляє інте­гру­ва­ти різ­ні види кон­тен­ту в межах різ­но­маніт­них каналів та поєд­ну­ва­ти функ­ції медіа в одно­му єди­но­му тех­но­ло­гіч­но­му при­строї. Кон­вер­ген­ція одно­час­но опи­сує тех­но­ло­гіч­ні, куль­тур­ні та соціо­ло­гіч­ні змі­ни у систе­мі сус­піль­но­го та інфор­ма­цій­но­го устрою і сприй­нят­тя медіа­се­ре­до­ви­ща. В інфра­струк­турі ЗМІ кон­вер­ген­ція доз­во­ляє пере­мі­щу­ва­ти кон­тент по різ­ни­ми медіа­ка­на­ла­ми зав­дя­ки вза­є­модії декіль­кох медіаін­ду­стрій.

Сьо­год­ні кон­цеп­ція кон­вер­ген­ції покла­де­на в осно­ву нової струк­ту­ри неліній­но­го ство­рен­ня медіа­сю­жетів, відо­мо­го як пара­диг­ма„ комедій­но­го викла­ду» [87, С. 95]. Цей тер­мін озна­чає реалі­за­цію кон­тен­ту на осно­ві муль­ти­медій­ної плат­фор­ми кон­вер­то­ва­них ЗМІ, які у сукуп­но­сті гене­ру­ють зміст, який немож­ли­во було б доне­сти у пов­но­му обсязі до ауди­торії через кож­ний засіб масо­вої інфор­ма­ції окре­мо.

Наоч­ним при­кла­дом тако­го викла­ду є історія успі­ху кіно­т­ри­ло­гїї братів Вачов­скі „Мат­ри­ця». Ще до вихо­ду на екра­ни пер­шої стріч­ки пла­ну­ва­ло­ся, що роз­вит­ком сюже­ту пара­лель­но будуть зай­ма­ти­ся декіль­ка меді­них плат­форм. „Мат­ри­ця» ( 1999 ) вве­ла кіно­гля­да­ча у світ, де межа між реаль­ністю та ілюзією вияви­ла­ся май­же стер­тою. Широ­ка рекла­ма напе­ре­до­дні філь­му гіп­но­зу­ва­ла гля­да­чів питан­ням «Що таке мат­ри­ця?», від­си­ла­ю­чи їх до пошуків від­по­віді в інтер­неті

С.142 абз. 3–5 в пол­ном объ­е­ме; С.144 абз. 2–6.

Сре­ди наи­бо­лее нагляд­ных при­ме­ров тако­го вза­и­мо­дей­ствия – мобиль­ный интер­нет (воз­мож­ность досту­па к элек­трон­ной почте и веб­пор­та­лам посред­ством SMS и GPRS), мно­го­поль­зо­ва­тель­ские онлай­но­вые видео­иг­ры, циф­ро­вое теле­ви­де­ние и т.п. Таким обра­зом, посред­ством совре­мен­ных инфор­ма­ци­он­ных тех­но­ло­гий (ТВ, ПК, нала­дон­ный ком­пью­тер, теле­фон, факс и др.) по раз­но­об­раз­ным кана­лам (интер­нет, широ­ко­ве­ща­ние, кабель, спут­ник, бес­про­вод­ные кана­лы и т.п.) поль­зо­ва­те­ли полу­ча­ют муль­ти­ме­дий­ный кон­тент (ново­сти, раз­вле­че­ния, сооб­ще­ния, воз­мож­ность вести тор­гов­лю онлайн, обра­зо­ва­ние), адап­ти­ро­ван­ный к их запро­сам и откры­тый для даль­ней­шей моди­фи­ка­ции в соот­вет­ствии с инди­ви­ду­аль­ны­ми потреб­но­стя­ми ауди­то­рии.

Одним из наи­бо­лее ярких при­ме­ров тех­но­ло­ги­че­ской кон­вер­ген­ции в инду­стрии раз­вле­че­ний за послед­ние несколь­ко лет стал опыт индий­ско­го кино­про­из­вод­ства, впер­вые исполь­зо­вав­ше­го мобиль­ные тех­но­ло­гии для мас­со­во­го рас­про­стра­не­ния свой про­дук­ции. В декаб­ре 2004 г. новый индий­ский фильм Rok Sako To Rok Lo, кото­ро­го с нетер­пе­ни­ем жда­ли мест­ные зри­те­ли, был транс­ли­ро­ван в Дели, Бен­га­лу­ру, Мум­баи и дру­гих частях Индии посред­ством мобиль­ных теле­фо­нов. И толь­ко неко­то­рое вре­мя спу­стя он вышел на экра­ны.

Таким обра­зом, в рас­смат­ри­ва­е­мом нами кон­тек­сте кон­вер­ген­ция явля­ет­ся дале­ко не толь­ко тех­но­ло­ги­че­ским про­цес­сом, кото­рый поз­во­ля­ет инте­гри­ро­вать раз­лич­ные виды кон­тен­та в рам­ках раз­но­об­раз­ных инфор­ма­ци­он­ных кана­лов и соеди­нять мно­же­ство функ­ций медиа в одном един­ствен­ном тех­но­ло­ги­че­ском устрой­стве. Кон­вер­ген­ция одно­вре­мен­но опи­сы­ва­ет тех­но­ло­ги­че­ские, куль­тур­ные и социо­ло­ги­че­ские изме­не­ния в систе­ме обще­ствен­но­го и инфор­ма­ци­он­но­го устрой­ства и вос­при­я­тия медиа­сре­ды. В инфра­струк­ту­ре СМИ кон­вер­ген­ция поз­во­ля­ет пере­ме­щать кон­тент по раз­лич­ным меди­а­ка­на­лам бла­го­да­ря вза­и­мо­дей­ствию несколь­ких меди­а­ин­ду­стрий.

Сего­дня кон­цеп­ция кон­вер­ген­ции ложит­ся в осно­ву новой струк­ту­ры нели­ней­но­го созда­ния медиа­сю­же­тов, извест­но­го как пара­диг­ма «транс­ме­дий­но­го повест­во­ва­ния» Под этим тер­ми­ном под­ра­зу­ме­ва­ет­ся реа­ли­за­ция кон­тен­та на осно­ве муль­ти­ме­дий­ной плат­фор­мы кон­вер­ги­ро­ван­ных СМИ, в сово­куп­но­сти гене­ри­ру­ю­щих содер­жа­ние, кото­рое невоз­мож­но было бы рас­ска­зать и в пол­ном объ­е­ме доне­сти до ауди­то­рии посред­ством каж­до­го СМИ в отдель­но­сти.

Нагляд­ным при­ме­ром тако­го повест­во­ва­ния слу­жит исто­рия успе­ха кино­т­ри­ло­гии бра­тьев Вачов­ски «Мат­ри­ца». Ещё до выхо­да на экра­ны пер­вой лен­ты пла­ни­ро­ва­лось, что раз­ви­ти­ем сюже­та парал­лель­но зай­мут­ся сра­зу несколь­ко медий­ных плат­форм. «Мат­ри­ца» (1999 г.) погру­зи­ла кино­зри­те­ля в мир, где грань меж­ду реаль­но­стью и иллю­зи­ей ока­за­лась прак­ти­че­ски стер­та. Широ­кая пред­ва­ри­тель­ная рекла­ма филь­ма, в том чис­ле в кино­те­ат­рах, гип­но­ти­зи­ро­ва­ли зри­те­ля вопро­сом «что такое мат­ри­ца?», отсы­лая его к поис­кам отве­та в интер­не­те.

С.168 абз. 1 стра­ни­ца в пол­ном объ­е­ме

Дру­гий фільм „Мат­ри­ця: пере­за­ван­та­жен­ня» (2003) не робив екс­кур­су в історію, не повто­рю­вав основ­ні сюжет­ні момен­ти. Його авто­ри були впев­нені, що за минулі чоти­ри роки гля­да­чі не загу­би­ли основ­ну сюжет­ну лінію, і більш того, цей часо­вий про­мі­жок м був про­сто необ­хід­ний, щоб ство­ри­ти і роз­ви­ну­ти нову суб­куль­ту­ру і міфо­ло­гію. Дру­гий фільм знач­но роз­ши­рив про­стір „Мат­ри­ці» і зали­шив від­кри­тим фінал, що дало надію на про­до­в­жен­ня. Третій фільм „Мат­ри­ця: рево­лю­ція» (2004 р.) обі­цяв від­по­ві­сти на нові питан­ня. Для того, щоб у повній мірі зро­зу­міти кон­цеп­цію і струк­ту­ру „Мат­ри­ці» , а також її сим­во­ли та але­горії, гля­да­чам дово­ди­ло­ся у пере­рвах між вихо­дом на екра­ни усіх трьох кіно­стрі­чок пра­ц­ю­ва­ти над „домаш­нім зав­дан­ням».

Для роз­шиф­ров­ки кодів та клю­чів, що були від почат­ку закла­дені в сюжет історії про „Мат­ри­цю» і не мог­ли одра­зу ста­ти зро­зу­мі­ли­ми пересіч­но­му гля­да­чеві, необ­хід­ним було більш гли­бо­ке вход­жен­ня у світ філь­му за допо­мо­гою інших, побіч­них про­дук­тів. Стра­те­гія мас­штаб­ної кон­вер­гій­ної вза­є­модії різ­ни х засобів масо­вої інфор­ма­ції при­нес­ла не тіль­ки знач­ний еко­но­міч­ний при­бу­ток, але й ство­ри­ла мож­ливість роз­вит­ку кон­тен­ту на осно­ві інте­гро­ва­ної муль­ти­медій­ної плат­фор­ми. Вона пра­ц­ю­ва­ла за прин­ци­пом пев­но­го граль­но­го май­дан­чи­ка і для роз­роб­ни­ка, і для спо­жи­ва­ча одно­час­но, – вони ста­ли рів­но­прав­ни­ми учас­ни­ка­ми постій­но зрос­та­ю­чо­го ігро­во­го про­сто­ру.

Але „Мат­ри­ця» була не пер­шим досві­дом подіб­но­го транс­медій­но­го про­дук­ту. Осно­во­по­лож­ни­ком цієї сучас­ної тен­ден­ції вияви­вся навіть не фільм „Зоряні вій­ни», іцо став сво­го часу без­пре­це­дент­ним досві­дом реалі­за­ції гло­баль­ної медіа­суб­куль­гу­ри, а низь­ко­бюд­жет­на аме­ри­кансь­ка кіно­стріч­ка жахів „Відь­ми із Бле­ру» (Тhе Вlаіг Wіtch Ргоjесt), що вий­ш­ла у 1999 р. та іміту­ва­ла ама­торсь­ке доку­мен­тальне відео про те, як троє сту­ден­тів заблу­ка­ли у лісі і ста­ли жерт­ва­ми нечи­стої сили.

Для під­т­рим­ки псев­до­до­ку­мен­таль­но­го сюже­ту авто­ри про­ек­ту задов­го до вихо­ду стріч­ки на екра­ни запу­сти­ли від­по­від­ний пор­тал в інтер­неті на яко­му було опри­люд­не­но різ­ні доку­мен­таль­ні під­твер­джен­ня актив­но­сті відьом у різ­них части­нах Аме­ри­ки, нау­ко­ві дослід­жен­ня у цій сфері, а також хід фік­тив­них полі­цейсь­ких роз­слі­ду­вань. Піс­ля вели­чез­но­го успі­ху цьо­го філь­му у про­каті з’явилися відеоі­гри і комік­си, а також побіч­ні псев­до­до­ку­мен­таль­ні корот­ко­мет­раж­ні стріч­ки за моти­ва­ми кіноісторії.

С.144 в пол­ном объ­е­ме; С.145 абз. 1–4

Вто­рой фильм «Мат­ри­ца: пере­за­груз­ка» (2003 г.) не делал экс­кур­са в исто­рию, не повто­рял основ­ные сюжет­ные момен­ты. Его созда­те­ли были уве­ре­ны, что за минув­шие четы­ре года зри­те­ли не поте­ря­ли основ­ную повест­во­ва­тель­ную линию, более того, этот вре­мен­ной про­ме­жу­ток им был про­сто необ­хо­дим, что­бы создать и раз­вить новую суб­куль­ту­ру и мифо­ло­гию. Вто­рой фильм зна­чи­тель­но рас­ши­рил про­стран­ство «Мат­ри­цы» и оста­вил откры­тым финал, поро­див надеж­ду на про­дол­же­ние. Тре­тья кар­ти­на «Мат­ри­ца: рево­лю­ция» (2003 г.) обе­ща­ла отве­тить на новые вопро­сы. Что­бы в пол­ной мере понять кон­цеп­цию и струк­ту­ру «Мат­ри­цы» и «не заблу­дить­ся» в бес­ко­неч­ных сим­во­лах и алле­го­ри­ях, рав­но как и оце­нить по досто­ин­ству кино­лен­ту, зри­те­лям при­хо­ди­лось в про­ме­жут­ках меж­ду выхо­дом на экра­ны всех трех филь­мов делать «домаш­нее зада­ние».

Для их рас­шиф­ров­ки тре­бо­ва­лось более глу­бо­кое погру­же­ние в мир «Мат­ри­цы» с помо­щью дру­гих, побоч­ных про­дук­тов. Стра­те­гия мас­штаб­но­го кон­вер­ген­ци­он­но­го вза­и­мо­дей­ствия раз­лич­ных средств мас­со­вой инфор­ма­ции при­нес­ла не толь­ко зна­чи­тель­ную эко­но­ми­че­скую выго­ду, но и созда­ла воз­мож­ность раз­ви­тия кон­тен­та на осно­ве инте­гри­ро­ван­ной муль­ти­ме­дий­ной плат­фор­мы. Она «рабо­та­ла» по прин­ци­пу некой игро­вой пло­щад­ки и для раз­ра­бот­чи­ка, и для потре­би­те­ля одно­вре­мен­но, они ста­ли рав­но­прав­ны­ми участ­ни­ка­ми посто­ян­но рас­ши­ря­ю­ще­го­ся игро­во­го про­стран­ства.

«Мат­ри­ца» была дале­ко не пер­вым опы­том подоб­но­го транс­ме­дий­но­го повест­во­ва­ния. Осно­во­по­лож­ни­ком тен­ден­ции яви­лись, как ни стран­но, даже не «Звезд­ные вой­ны», став­шие в свое вре­мя бес­пре­це­дент­ным опы­том реа­ли­за­ции гло­баль­ной медиа­суб­куль­ту­ры, а низ­ко­бюд­жет­ный аме­ри­кан­ский фильм ужа­са «Ведь­мы из Блэ­ра» (The Blair Witch Project), вышед­ший на экра­ны в 1999 г. и ими­ти­ру­ю­щий люби­тель­ское доку­мен­таль­ное видео о том, как трое сту­ден­тов заблу­ди­лись в лесу и пали жерт­вой нечи­стой силы.

Для под­дер­жа­ния псев­до­до­ку­мен­та­лист­ско­го сюже­та созда­те­ли про­ек­та задол­го до выхо­да лен­ты на экра­ны запу­сти­ли соот­вет­ству­ю­щий пор­тал в интер­не­те, кото­рый обна­ро­до­вал раз­лич­ные доку­мен­таль­ные под­твер­жде­ния актив­но­сти ведьм в раз­ных обла­стях Аме­ри­ки и сле­дил за ходом фик­тив­ных поли­цей­ских рас­сле­до­ва­ний и науч­ных изыс­ка­ний в дан­ной сфе­ре. После огром­но­го успе­ха филь­ма в про­ка­те после­до­вал целый ряд комик­сов и видео­игр, а так­же побоч­ных псев­до­до­ку­мен­таль­ных корот­ко­мет­ра­жек по моти­вам нашу­мев­шей кино­и­сто­рии.

С.169 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме

Отже, кон­вер­ген­ція змі­ни­ла саму логіку вза­є­мо­від­но­син між існу­ю­чи­ми тех­но­ло­гія­ми, інду­стрією ЗМІ та інши­ми сфе­ра­ми сус­піль­но­го роз­вит­ку, рин­ка­ми, жан­ра­ми, медіа­фор­ма­та­ми та ауди­торією. Вона вияви­ла­ся одним із най­за­хо­плю­ю­чих про­цесів роз­вит­ку муль­ти­медій­них тех­но­ло­гій, від­прав­ною точ­кою ство­рен­ня ново­го кон­тен­ту та функ­ціо­ну­ван­ня нових ЗМІ.

С.145 абз. 5 в пол­ном объ­е­ме

Таким обра­зом, кон­вер­ген­ция изме­ни­ла саму логи­ку вза­и­мо­от­но­ше­ний меж­ду суще­ству­ю­щи­ми тех­но­ло­ги­я­ми, инду­стри­ей СМИ и дру­ги­ми сфе­ра­ми обще­ствен­но­го раз­ви­тия, рын­ка­ми, жан­ра­ми и медиа­фор­ма­та­ми и ауди­то­ри­ей. Она ока­за­лась одним из самых увле­ка­тель­ных про­цес­сов раз­ви­тия муль­ти­ме­дий­ных тех­но­ло­гий, отправ­ной точ­кой созда­ния ново­го кон­тен­та и функ­ци­о­ни­ро­ва­ния новых СМИ.

С.169 абз. 2 до кон­ца стра­ни­цы в пол­ном объ­е­ме с пере­хо­дом на С.170

Сьо­год­ні без визна­чен­ня понят­тя кон­вер­ген­ції немож­ли­вий опис нових ЗМК як фено­ме­ну сучас­ної медіаін­ду­стрї, хоча, зро­зу­мі­ло, що роз­ви­ток нових медіа тіль­ки кон­вер­ген­цією не обме­жуєть­ся.

Л. Мано­вич у своїй книзі „Мова нових медіа » від­зна­чає п’ять клю­чо­вих вла­сти­во­стей нових засобів масо­воїш­фор­ма­цїї, що прин­ци­по­во відріз­ня­ють їх на рів­ні кон­цеп­ції та її стра­те­гіч­но­го вті­лен­ня від усіх попе­ред­ніх медіа­форм: [88, С. 18–21]

  • циф­ро­ве коду­ван­ня даних, що полег­шує медіа­про­гра­му­ван­ня, яке через посе­ред­ниц­тво бінар­них кодів може бути фор­малі­зо­ване на алго­рит­міч­но­му рів­ні;
  • модуль­ність, яка визна­чає струк­тур­ний роз­поділ, неціліс­ність медіа­еле­мен­тів, що спо­кон­віч­но визна­чає неієрар­хіч­ну органі­за­цію медіа­про­сто­ру;
  • авто­ма­ти­за­цію ство­рен­ня та реалі­за­ції досту­пу до медіа­кон­тен­ту (напри­клад, авто­ма­тичне моде­лю­ван­ня онлай­но­во­го дис­кусій­но­го про­сто­ру, комп’ютерне реда­гу­ван­ня зоб­ра­жень тощо);
  • мін­ливість, варіа­тив­ність медіа­форм та кон­тен­ту, що про­до­в­жує своє існу­ван­ня в різ­них адап­то­ва­них вер­сіях вже піс­ля пуб­ліка­ції ори­гі­на­лу (ця харак­те­ри­сти­ка визна­чаєть­ся постій­ним напов­нен­ням, онов­лен­ням та роз­ши­рен­ням ново­го інтер­ак­тив­но­го медіа­кон­тен­ту на про­ти­ва­гу фік­со­ва­но­сті кон­тен­ту тра­ди­цій­них медіа, аби не втра­ти­ти сми­сло­вої зна­чу­що­сті кон­тен­ту);
  • тран­с­ко­ду­ван­ня, що реалі­зуєть­ся на рів­ні пере­да­чі та пере­мі­щен­ня медій­них кодів у межах різ­них систем, які здійс­ню­ють вза­є­мо­ви­гід­ний обмін (голов­ним наслід­ком тран­с­ко­ду­ван­ня Л. Мано­вич бачить зрос­тан­ня впли­ву „комп’ютерної логіки» на„творчу логіку», в резуль­таті чого тех­ніч­ні особ­ли­во­сті органі­за­ції циф­ро­вої інфор­ма­ції ста­ють визна­чаль­ни­ми у сфері побу­до­ви тек­сту і напов­нен­ні кон­тен­ту).

Отже, новиз­на нью-медіа зумо­в­ле­на, з одно­го боку, інно­ва­цій­ністю під­хо­ду до ство­рен­ня кон­тен­ту а з іншо­го – інно­ва­цій­ністю його подан­ня (дизай­ну, фор­ма­ту­ван­ня) і поши­рен­ня. Остан­нє може здійс­ню­ва­ти­ся через посе­ред­ниц­тво комуніка­цій­них тех­но­ло­гій, вклю­ча­ю­чи комп’ютерні мере­жі, інтер­нет, супут­ни­ко­ве та кабельне теле­ба­чен­ня і мобіль­ну теле­фонію.

С.146 в пол­ном объ­е­ме с пере­хо­дом на С.147

Без опре­де­ле­ния поня­тия кон­вер­ген­ции было бы невоз­мож­но опи­са­ние новых СМИ как фено­ме­на­со­вре­мен­ной меди­а­ин­ду­стрии. Но вер­но и то, что одной кон­вер­ген­ци­ей раз­ви­тие новых медиа не огра­ни­чи­ва­ет­ся.

Л. Мано­вич в сво­ей послед­ней кни­ге «Язык новых медиа» отме­ча­ет пять клю­че­вых осо­бен­но­стей новых средств мас­со­вой инфор­ма­ции, прин­ци­пи­аль­но отли­ча­ю­щих их – на уровне кон­цеп­ции и её стра­те­ги­че­ско­го вопло­ще­ния – от всех дру­гих, извест­ных ранее медиа­форм:

1. циф­ро­вое коди­ро­ва­ние дан­ных, облег­ча­ю­щее медиа­про­грам­ми­ро­ва­ние, кото­рое посред­ством бинар­ных кодов может быть фор­ма­ли­зо­ва­но на алго­рит­ми­че­ском уровне;

2. модуль­ность, опре­де­ля­ю­щую струк­тур­ную рас­пре­де­лен­ность, неце­лост­ность меди­а­эле­мен­тов таким обра­зом, опре­де­ля­ет изна­чаль­но неиерар­хи­че­скую орга­ни­за­цию медиа­про­стран­ства;

3. авто­ма­ти­за­цию созда­ния и реа­ли­за­ции досту­па к меди­а­кон­тен­ту (напри­мер, ком­пью­тер­ное редак­ти­ро­ва­ние изоб­ра­же­ний, авто­ма­ти­че­ское моде­ли­ро­ва­ние онлай­но­во­го дис­кус­си­он­но­го про­стран­ства и др.);

4. измен­чи­вость, вари­а­тив­ность медиа­форм и кон­тен­та, про­дол­жа­ю­ще­го свое суще­ство­ва­ние в раз­лич­ных адап­ти­ро­ван­ных вер­си­ях уже после фина­ли­за­ции и пуб­ли­ка­ции ори­ги­на­ла (эта харак­те­ри­сти­ка опре­де­ля­ет­ся посто­ян­ной напол­ня­е­мо­стью, обнов­ля­е­мо­стью и рас­ши­ре­ни­ем ново­го интер­ак­тив­но­го меди­а­кон­тек­ста в про­ти­во­вес фик­си­ро­ван­но­сти кон­тен­та тра­ди­ци­он­ных медиа, ина­че смыс­ло­вая зна­чи­мость содер­жа­ния будет уте­ря­на);

5. тран­с­ко­ди­ро­ва­ние, реа­ли­зу­е­мое на уровне пере­да­чи и пере­ме­ще­ния медий­ных кодов в рам­ках раз­лич­ных систем, осу­ществ­ля­ю­щих вза­и­мо­вы­год­ный обмен (глав­ным след­стви­ем тран­с­ко­ди­ро­ва­ния Л. Мано­вич видит воз­рас­та­ние вли­я­ния «ком­пью­тер­ной логи­ки» на «твор­че­скую логи­ку», в резуль­та­те чего тех­ни­че­ские осо­бен­но­сти орга­ни­за­ции циф­ро­вой инфор­ма­ции ста­но­вят­ся опре­де­ля­ю­щи­ми в обла­сти постро­е­ния тек­ста и напол­не­ния кон­тен­та.

Таким обра­зом, новиз­на новых средств мас­со­вой инфор­ма­ции обу­слав­ли­ва­ет­ся, с одной сто­ро­ны, инно­ва­ци­он­но­стью под­хо­да к созда­нию кон­тен­та, а с дру­гой – инно­ва­ци­он­но­стью его пред­став­ле­ния (дизай­на) и рас­про­стра­не­ния. Послед­нее может осу­ществ­лять­ся посред­ством ком­му­ни­ка­ци­он­ных тех­но­ло­гий, вклю­чая ком­пью­тер­ные сети, интер­нет, спут­ни­ко­вое и кабель­ное циф­ро­вое теле­ви­де­ние и мобиль­ную теле­фо­нию.

С.170 абз. 1 до кон­ца стра­ни­цы в пол­ном объ­е­ме с пере­хо­дом на С.171 абз. 1–3

Від­те­пер існу­ю­чі засо­би масо­вої інфор­ма­ції здійс­ню­ють пере­хід у циф­ро­вий режим, доступ­ний комп’ютеру У резуль­таті має­мо гра­фіку, рухо­ме зоб­ра­жен­ня, звук, фор­ми, про­стір і тек­сти, що пере­тво­рю­ють­ся на комп’ютерну інфор­ма­цію, тоб­то медіа пере­тво­рю­ють­ся на нью-медіа. Таким чином, дигіталі­за­ція стає наступ­ним піс­ля кон­вер­ген­ції визна­чаль­ним чин­ни­ком роз­вит­ку нових засобів масо­вої інфор­ма­ції.

За вели­ким рахун­ком, нові ЗМІ можуть з само­го і почат­ку пра­ц­ю­ва­ти також і з ана­ло­го­вою інфор­ма­цією, як це роб­лять тра­ди­цій­ні медіа­ре­сур­си. Важ­ли­во розу­міти, що муль­ти­медій­ні тех­но­ло­гії самі по собі дов­гий час існу­ва­ли в нециф­ро­вих фор­ма­тах, напри­клад: комп’ютерні спе­це­фек­ти в кіно або комп’ютерна гра­фіка в телевізій­них спор­тив­них транс­ля­ціях. Про­те кін­це­вим резуль­та­том діяль­но­сті нових засобів масо­вої інфор­ма­ції є вироб­ниц­тво циф­ро­во­го медіа­про­дук­ту. Уся циф­ро­ва інфор­ма­ція має, у свою чер­гу, ряд харак­те­ри­стик, які не вла­стиві ана­ло­го­вій. Спро­бує­мо виді­ли­ти най­більш важ­ливі з них:

адап­тив­ність; циф­ро­вий кон­тент лег­ко видоз­мі­ню­ва­ний на усіх ста­діях вироб­ництва, вклю­ча­ю­чи ство­рен­ня, збері­ган­ня, достав­ку та вико­ри­стан­ня кін­це­вим одер­жу­ва­чем;

Мере­же­ва мобіль­ність: циф­ро­вий кон­тент може бути пере­да­ний будь-якій кіль­ко­сті кори­сту­ва­чів у будь-який час і в будь-яку гео­гра­фіч­ну точ­ку;

стис­ку­валь­ніспь та мас­шта­бо­ваність: вели­кі обся­ги інфор­ма­ції у циф­ро­во­му вигляді мож­на паке­ту­ва­ти та архіву­ва­ти до міні­маль­ної фізич­ної ваги, щоб вони лег­ко вмі­щу­ва­ли­ся на СD, збері­га­ли­ся на онлай­но­вих сер­ве­рах, чи збіль­шу­ва­ти у роз­мірах без втра­ти яко­сті зоб­ра­жен­ня;

вимірю­ваність та гнуч­кість: мере­же­вий про­стір має унікаль­ний інстру­мен­тарій (напри­клад, лічиль­ни­ки відві­ду­вань), що доз­во­ляє швид­ко оці­ни­ти попу­ляр­ність будь-якої інфор­ма­ції. У жур­налістів і видав­ців з’являються нові мож­ли­во­сті для без­пе­ре­рв­но­го моніто­рин­гу ефек­тив­но­сті своєї діяль­но­сті і мит­тєво­го опи­ту­ван­ня спо­жи­ва­чів. Гнуч­кість інфор­ма­ції вияв­ляєть­ся, таким чином, у мож­ли­во­сті швид­ко­го онов­лен­ня і допов­нен­ня кон­тен­ту від­по­від­но до його попу­ляр­но­сті і роз­вит­ку, змін акту­аль­но­сті подій;

- взаємозв’язаикть: вла­стивість циф­ро­вої інфор­ма­ції, я ка апе­лює до при­ро­ди гіпер­тек­сту;

- пер­со­наль­ність орієн­ту­ван­ня: відо­бра­жає мож­ливість кори­сту­ва­ча вести віль­ний бага­то­ре­сурс­ний пошук у систе­мі дигіталі­зо­ва­но­го кон­тен­ту, оби­ра­ю­чи інфор­ма­цію, що задо­воль­няє пер­со­наль­ні запи­ти.

Харак­те­ри­зу­ю­чи сучас­ний етап роз­вит­ку медіаін­ду­стрїі, зумо­в­ле­ну бумом циф­ро­вих тех­но­ло­гій, А.Еверет уво­дить понят­тя „циф­ро­вої тек­сту­алі­за­ції, чи „дигі­тек­сту­алі­за­ції» (digitextuality), що нале­жить до систе­му інте­гра­ції нових медіа­фор­матів з муль­ти­медій­ни­ми тех­но­ло­гія­ми [89, С. 5].

Цей тер­мін-нео­ло­гізм А.Еверета поєд­нав два сми­сло­вих обра­зи: дигіталі­за­цїї, що харак­те­ри­зує основ­ну масу комп’ютерних тех­но­ло­гій і сучас­них медаї­про­цесів, та інтер­тек­сту­алі­за­ції – тер­мі­на, вве­де­но­го Ю.Кристєвою, який сто­суєть­ся також і елек­трон­ної логіки побу­до­ви тек­сту та базуєть­ся на бага­торів­не­во­му циту­ван­ні або від­си­лан­ні чита­ча до інших текстів, із фраг­мен­тів яких скла­даєть­ся, на дум­ку Ю.Кристєвої, такий виклад [90, С. 63]. Тер­мін „дигі­тек­сту­алі­за­ція» інте­грує, таким чином, дві акту­аль­ні для сучас­но­го роз­вит­ку медіа інду­стрії тен­ден­ції: пере­ве­ден­ня даних і медіа­фор­матів у циф­ро­вий режим, з одно­го боку, та побу­до­ва нової тех­ніки комп’ютерного тек­сту, з іншо­го. За допо­мо­гою вве­де­но­го понят­тя А.Еверет про­по­нує роз­гля­да­ти нову ети­ку та есте­ти­ку елек­трон­но­го медіа­про­сто­ру в кон­тексті загаль­них гло­балі­за­цій­них і кон­вер­гент­них про­цесів.

В осно­ву кон­цеп­ції дигі­тек­сту­алі­за­ції А.Еверет кла­де понят­тя „клі­ко­вої тео­рії» (від англ.» сlіск» – щиг­лик, кла­цан­ня, звук при робо­ті з комп’ютерною миш­кою). А.Еверет пов’язує моди­фіка­цію людсь­кої жит­тєдіяль­но­сті і сприй­нят­тя медіа­дійс­но­сті зі зрос­тан­ням ролі тех­но­ло­гій та тех­ніч­них при­строїв, що збіль­шу­ють „ клі­ко­ве задо­во­лен­ня».

3 „клі­ко­вою тео­рією» людсь­ко­го сприй­нят­тя медіа­тех­но­ло­гій Л.Еверета неро­зри­вно пов’язана тео­рія „клі­ко­вої сві­до­мо­сті», яка, на дум­ку пси­хо­ло­гів, харак­те­ри­зує біль­шість пред­став­ни­ків сучас­но­го моло­до­го поколін­ня. „Клі­ко­вість» поля­гає у сприй­нят­ті інфор­ма­ції та візу­аль­них образів неліній­но, фраг­мен­тар­но, мно­жин­но, на осно­ві муль­ти­ка­наль­них, обме­же­них у часі, ресур­сів. Кла­сич­ним при­кла­дом такої сві­до­мо­сті може бути те, як сучас­на молодь, на від­мі­ну від своїх бать­ків, дивить­ся телевізій­ні кана­ли від теле­філь­мів до новин: з пуль­том у руках, постій­ни­ми «клі­ка­ми» пере­ми­ка­ю­чи кана­ли і нама­га­ю­чись скла­сти ціліс­ну кар­ти­ну на осно­ві урив­ча­стих інфор­ма­цій­них пото­ків.

С.147 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме; абз. 3–4 в пол­ном объ­е­ме; С.148 абз. 1–5 в пол­ном объ­е­ме

«Все суще­ству­ю­щие сред­ства мас­со­вой инфор­ма­ции так или ина­че осу­ществ­ля­ют пере­ход в «циф­ро­вой режим», доступ­ный ком­пью­те­ру, – отме­ча­ет Л.. Мано­вич. – В резуль­та­те мы име­ем гра­фи­ку, дви­жу­щи­е­ся изоб­ра­же­ния, звук, фор­мы, про­стран­ства и тек­сты, пре­вра­ща­ю­щи­е­ся в ком­пью­тер­ную инфор­ма­цию»

По боль­шо­му сче­ту, новые СМИ могут изна­чаль­но рабо­тать и с ана­ло­го­вой инфор­ма­ци­ей, как это дела­ют тра­ди­ци­он­ные медиа­ре­сур­сы. Важ­но пони­мать, что муль­ти­ме­дий­ные тех­но­ло­гии сами по себе доволь­но дол­гое вре­мя суще­ство­ва­ли в нециф­ро­вых фор­ма­тах, напри­мер: ком­пью­тер­ные спе­ц­эф­фек­ты в кино или ком­пью­тер­ная гра­фи­ка в теле­ви­зи­он­ных спор­тив­ных транс­ля­ци­ях. Одна­ко конеч­ным резуль­та­том дея­тель­но­сти новых средств мас­со­вой инфор­ма­ции явля­ет­ся про­из­вод­ство циф­ро­во­го медиа­про­дук­та. Вся циф­ро­вая инфор­ма­ция обла­да­ет, в свою оче­редь, рядом харак­те­ри­стик, не свой­ствен­ных инфор­ма­ции ана­ло­го­вой. Попро­бу­ем сум­ми­ро­вать наи­бо­лее важ­ные из этих свойств:

«Мани­пу­ля­тив­ность» – циф­ро­вой кон­тент лег­ко видо­из­ме­ня­ем и адап­ти­ру­ем на всех ста­ди­ях про­из­вод­ства, вклю­чая созда­ние, хра­не­ние, достав­ку и исполь­зо­ва­ние конеч­ным полу­ча­те­лем;

«Сете­вая мобиль­ность» – циф­ро­вой кон­тент, суще­ству­ю­щий в Сети, может быть пере­дан любо­му чис­лу поль­зо­ва­те­лей в любой момент вре­ме­ни и в любую гео­гра­фи­че­скую точ­ку;

Сжи­ма­е­мость и мас­шта­би­ру­е­мость – боль­шие объ­е­мы инфор­ма­ции в циф­ро­вом виде мож­но паке­ти­ро­вать и архи­ви­ро­вать до мини­маль­но­го физи­че­ско­го «веса», что­бы они лег­ко поме­ща­лись на CD или хра­ни­лись на онлай­но­вых сер­ве­рах, или, наобо­рот, уве­ли­чи­вать в раз­ме­рах без ущер­ба для каче­ства изоб­ра­же­ния;

Гиб­кость и изме­ри­мость – сете­вое про­стран­ство обла­да­ет уни­каль­ны­ми инстру­мен­та­ми (напри­мер, счет­чи­ки посе­ще­ний), поз­во­ля­ю­щи­ми быст­ро оце­нить попу­ляр­ность той или иной инфор­ма­ции. У жур­на­ли­стов и изда­те­лей появ­ля­ют­ся новые воз­мож­но­сти для непре­рыв­но­го мони­то­рин­га эффек­тив­но­сти сво­ей дея­тель­но­сти и мгно­вен­но­го опро­са мне­ния потре­би­те­ля Гиб­кость инфор­ма­ции выра­жа­ет­ся, таким обра­зом, в воз­мож­но­сти быст­ро­го обнов­ле­ния и допол­не­ния циф­ро­во­го кон­тен­та в соот­вет­ствии с его попу­ляр­но­стью и раз­ви­ти­ем и изме­не­ни­ем акту­аль­но­сти собы­тий;

Вза­и­мо­свя­зан­ность – свой­ство циф­ро­вой инфор­ма­ции, апел­ли­ру­ю­щее к при­ро­де гипер­тек­ста и гиперс­сы­лок;

Пер­со­наль­ная ори­ен­ти­ро­ван­ность – отно­ся­ще­е­ся к воз­мож­но­сти поль­зо­ва­те­ля вести сво­бод­ный мно­го­ре­сурс­ный поиск в систе­ме диги­та­ли­зи­ро­ван­но­го кон­тен­та, отби­рая инфор­ма­цию, наи­бо­лее удо­вле­тво­ря­ю­щую его пер­со­наль­но­му запро­су.

Харак­те­ри­зуя совре­мен­ную фазу раз­ви­тия меди­а­ин­ду­стрии, обу­слов­лен­ную бумом циф­ро­вых тех­но­ло­гий, А Эве­ретт вво­дит поня­тие «циф­ро­вой тек­сту­а­ли­за­ции», или «диги­тек­сту­а­ли­за­ции (digitextuality), отно­ся­ще­е­ся к систе­ме инте­гра­ции новых медиа­фор­ма­тов с муль­ти­ме­дий­ны­ми тех­но­ло­ги­я­ми

В линг­ви­сти­че­ской осно­ве поня­тия, явив­ше­го­ся автор­ским нео­ло­гиз­мом в англий­ском язы­ке, лежит син­тез двух смыс­ло­вых обра­зов: оциф­ров­ки, или «диги­та­ли­за­ции», харак­те­ри­зу­ю­щей основ­ную мас­су ком­пью­тер­ных тех­но­ло­гий и совре­мен­ных медиа­про­цес­сов, и «интер­тек­сту­а­ли­за­ции» – тер­ми­на, вве­ден­но­го тео­ре­ти­ком Джу­ли­ей Кри­сте­вой (Julia Kristeva) и отно­ся­ще­го­ся к элек­трон­ной логи­ке постро­е­ния тек­ста, бази­ру­ю­щей­ся на мно­го­уров­не­вом цити­ро­ва­нии и «отсыл­ке» чита­те­ля к ряду дру­гих тек­стов, из фраг­мен­тов кото­рых состав­ля­ет­ся, по мне­нию Кри­сте­вой, новое повест­во­ва­ние. Тер­мин «диги­тек­сту­а­ли­за­ция» инте­гри­ру­ет, таким обра­зом, две акту­аль­ные для совре­мен­но­го раз­ви­тия меди­а­ин­ду­стрии тен­ден­ции: пере­вод дан­ных и медиа­фор­ма­тов в циф­ро­вой режим, с одной сто­ро­ны, и постро­е­ние. новой тех­ни­ки «ком­пью­тер­но­го» повест­во­ва­ния, с дру­гой. С помо­щью вве­ден­но­го поня­тия А. Эве­ретт пред­ла­га­ет рас­смат­ри­вать новую эти­ку и эсте­ти­ку элек­трон­но­го медиа­про­стран­ства в кон­тек­сте общих гло­ба­ли­за­ци­он­ных и кон­вер­ген­ци­он­ных про­цес­сов.

В осно­ву кон­цеп­ции «диги­тек­сту­а­ли­за­ции» А. Эве­ретт кла­дет поня­тие «кли­ко­вой тео­рии» (от англ. «click» – щел­чок, звук, воз­ни­ка­ю­щий при рабо­те с ком­пью­тер­ной мыш­кой, джой­сти­ком игро­вой при­став­ки, пуль­том дистан­ци­он­но­го управ­ле­ния и т.п.). А. Эве­ретт свя­зы­ва­ет моди­фи­ка­цию чело­ве­че­ской жиз­не­де­я­тель­но­сти и вос­при­я­тия медиа­дей­стви­тель­но­сти с воз­рас­та­ни­ем роли тех­но­ло­гий и тех­ни­че­ских устройств, пре­умно­жа­ю­щих «кли­ко­вое удо­воль­ствие»

С «кли­ко­вой тео­ри­ей» чело­ве­че­ско­го вос­при­я­тия меди­а­тех­но­ло­гий А. Эве­рет­та нераз­рыв­но свя­за­на кон­цеп­ция «кли­ко­во­го созна­ния», харак­те­ри­зу­ю­щая, по мне­нию пси­хо­ло­гов, подав­ля­ю­щее боль­шин­ство пред­ста­ви­те­лей совре­мен­но­го моло­до­го поко­ле­ния. «Кли­ко­вость» заклю­ча­ет­ся в вос­при­я­тии инфор­ма­ции и визу­аль­ных обра­зов нели­ней­но, фраг­мен­тар­но, мно­же­ствен­но, на осно­ве муль­ти­ка­наль­ных, огра­ни­чен­ных по вре­ме­ни ресур­сов. Клас­си­че­ским при­ме­ром может стать то, каким обра­зом совре­мен­ная моло­дежь, в отли­чие от сво­их роди­те­лей, смот­рит теле­ви­зи­он­ные про­грам­мы, от теле­филь­мов до ново­стей: с пуль­том в руках, посто­ян­ны­ми «кли­ка­ми» пере­клю­чая кана­лы и пыта­ясь соста­вить целост­ную кар­ти­ну на осно­ве мно­же­ства обры­воч­ных инфор­ма­ци­он­ных пото­ков.

С.174 абз. 5 с пере­хо­дом на С.175 в пол­ном объ­е­ме

В інтер­неті існує попу­ляр­ний ціка­вий про­ект, який актив­но про­су­ває циф­ро­ву пара­диг­му в маси; з 1995 року в мере­жі з’явився авторсь­кий пор­тал Брю­са Стер­лін­га (Bruce Sterling) під назвою „Про­ект мерт­вих медіа» (Dead Media Project). [96]. На ньо­му аналі­зу­ють­ся нові медіа у кон­тексті три­ва­ло­го істо­рич­но­го роз­вит­ку медіа­тех­но­ло­гій. Цен­тралі­зо­вані, тра­ди­цій­ні засо­би масо­вої інфор­ма­ції XX століт­тя пога­но адап­то­вані до пост­мо­дер­ністсь­ко­го висо­ко­тех­по­ло­гіч­но­го сере­до­ви­ща ново­го часу; – ствер­джує Б.Стерлінгу своє­му про­ек­ті. На дум­ку дослід­ни­ка, не всі засо­би масо­вої комуніка­ції та медій­ні тех­но­ло­гії здат­ні пере­жи­ти кон­ку­рен­цію з більш про­гре­сив­ни­ми моде­ля­ми. Як доказ автор наво­дить на своє­му пор­талі при­кла­ди вели­кої кіль­ко­сті комуніка­цій­них засобів, які „помер­ли на колю­чо­му дро­ті тех­но­ло­гіч­них змін.

Усі при­кла­ди „мерт­вих медіа» кла­си­фі­ко­вані більш ніж на сорок часо­вих та тема­тич­них кате­горій. Зга­ду­ють­ся пота­то­граф Бар­лоу, фоно­граф, кіно­ра­ма, голу­би­на пошта, геліо­гра­фія, теле­гар­моніум тощо. Самі назви багатьох з цих комуніка­цій­них тех­но­ло­гій сьо­год­ні не знай­о­мі сучас­но­му спо­жи­ва­чеві.

Але прак­ти­ка, як на нашу дум­ку, дове­ла, на про­ти­ва­гу тео­рії Б.Стерлінга, що старі ЗМК не вми­ра­ють і не від­ми­ра­ють. Що дійс­но застарі­ває, так це інстру­мен­ти, механіз­ми, зав­дя­ки яким ми отри­мує­мо доступ до того чи іншо­го медій­но­го кон­тен­ту, – тоб­то тех­но­ло­гії достав­ки. Біль­шість при­строїв і тех­но­ло­гій, наве­де­них Б .Стер­лін­гом, нале­жить саме до цій кате­горії. Тех­но­ло­гії достав­ки втра­ча­ють акту­аль­ність, і їм на змі­ну при­хо­дить щось більш сучасне. Про­те медій­на систе­ма від цьо­го тіль­ки виграє й ево­лю­ціо­нує.

У цьо­му сен­сі більш реалі­стич­ним і пер­спек­тив­ним видаєть­ся дру­гий під­хід до про­гно­зу­ван­ня роз­вит­ку сучас­ної інду­стрії ЗМК – кон­вер­гент­ний. У його осно­ву покла­де­но ідею ефек­тив­ної кон­вер­ген­ції, тоб­то спо­лу­чен­ня, поєд­нан­ня різ­них медіа­форм та тех­но­ло­гій, яка забез­пе­чує пози­тив­ну дина­міку сек­то­ру засобів масо­вої інфор­ма­ції. При­біч­ни­ки кон­вер­гент­но­го під­хо­ду вба­ча­ють май­бут­нє медіаін­ду­стрії в актив­ній вза­є­модії тра­ди­цій­них та нових ЗМК, що здатне виве­сти медіа­ри­нок на новий сту­пінь реалі­за­ції інфор­ма­цій­но-комуніка­цій­ної місії.

С.160 абз. 4–5 в пол­ном объ­е­ме; С.161 абз. 1–2

инте­рес­но при­ве­сти при­мер попу­ляр­но­го интер­нет-про­ек­та, актив­но про­дви­га­ю­ще­го циф­ро­вую пара­диг­му в мас­сы. С 1995 г. в Сети суще­ству­ет автор­ский пор­тал Брю­са Стер­лин­га (Bruce Sterling) под назва­ни­ем «Про­ект мерт­вых медиа» (Dead Media Project)191. На нем ана­ли­зи­ру­ют­ся новые медиа в кон­тек­сте дли­тель­но­го исто­ри­че­ско­го раз­ви­тия меди­а­тех­но­ло­гий. Цен­тра­ли­зо­ван­ные, тра­ди­ци­он­ные СМИ 20-го века пло­хо адап­ти­ро­ва­ны к пост­мо­дер­нист­ской высо­ко­тех­но­ло­гич­ной сре­де ново­го вре­ме­ни, утвер­жда­ет Б.Стерлинг в «Про­ек­те мерт­вых медиа»192. По мне­нию иссле­до­ва­те­ля, дале­ко не все сред­ства мас­со­вой инфор­ма­ции и медий­ные тех­но­ло­гии спо­соб­ны пере­жить кон­ку­рен­цию с более про­грес­сив­ны­ми моде­ля­ми. В дока­за­тель­ство Б.Стерлинг при­во­дит на сво­ем пор­та­ле при­ме­ры огром­но­го коли­че­ства ком­му­ни­ка­ци­он­ных средств, кото­рые «умер­ли на колю­чем про­во­де тех­но­ло­ги­че­ских пере­мен».

Все при­ме­ры «мерт­вых медиа» клас­си­фи­ци­ро­ва­ны и раз­би­ты на свы­ше соро­ка вре­мен­ных и тема­ти­че­ских кате­го­рий. Упо­ми­на­ют­ся пота­то­граф Бар­лоу, Мини­тель, цве­точ­ные коды, биби­лио­ка­давр, элек­три­че­ская руч­ка Эди­со­на, каме­ра обску­ра, фоно­граф, кино­ра­ма, голу­би­ная поч­та, гелио­гра­фия, фена­ки­сто­скоп, теле­гар­мо­ни­ум и др. Сами назва­ния мно­гих из этих ком­му­ни­ка­ци­он­ных тех­но­ло­гий не пред­став­ля­ют­ся зна­ко­мы­ми совре­мен­но­му потре­би­те­лю.

Так или ина­че, в про­ти­во­вес тео­рии Б.Стерлинга исто­рия дока­за­ла, что по боль­шей части ста­рые СМИ не уми­ра­ют и не отми­ра­ют. Что по-насто­я­ще­му уста­ре­ва­ет, так это инстру­мен­ты (меха­низ­мы), посред­ством кото­рых мы полу­ча­ем доступ к тому или ино­му медий­но­му кон­тен­ту – т.е. тех­но­ло­гии достав­ки. Боль­шин­ство из устройств и тех­но­ло­гий, при­ве­ден­ных Стер­лин­гом, отно­сят­ся имен­но к этой кате­го­рии. Тех­но­ло­гии достав­ки теря­ют акту­аль­ность, и им на сме­ну при­хо­дят более совер­шен­ные реше­ния. Одна­ко медий­ная систе­ма от это­го толь­ко выиг­ры­ва­ет и эво­лю­ци­о­ни­ру­ет.

В этом смыс­ле более реа­ли­стич­ным пред­став­ля­ет­ся вто­рой под­ход к про­гно­зи­ро­ва­нию раз­ви­тия совре­мен­ной инду­стрии СМИ – кон­вер­ген­ци­он­ный. В его осно­ву поло­же­на рас­смот­рен­ная в дан­ной рабо­те идея эффек­тив­ной кон­вер­ген­ции, т.е. соче­та­ния раз­лич­ных медиа­форм и тех­но­ло­гий, обес­пе­чи­ва­ю­щая поло­жи­тель­ную дина­ми­ку сек­то­ра средств мас­со­вой инфор­ма­ции. Сто­рон­ни­ки кон­вер­ген­ци­он­но­го под­хо­да видят буду­щее меди­а­ин­ду­стрии в актив­ном вза­и­мо­дей­ствии ста­рых и новых СМИ, спо­соб­ном выве­сти медиа­ры­нок на каче­ствен­но новую сту­пень реа­ли­за­ции инфор­ма­ци­он­но-ком­му­ни­ка­ци­он­ной мис­сии.

И.М. АРТАМОНОВА

Пара­граф 3.1.3. «Интер­нет-теле­ви­де­ние»

Пара­граф 3.1.2. «Интер­нет-радио»

КСЕНИЯ КАРЯКИНА

МУЛЬТИМЕДИА КАК ФАКТОР ТРАНСФОРМАЦИИ СОВРЕМЕННОЙ МЕДИАИНДУСТРИИ: ГЕНЕЗИС И РАЗВИТИЕ НОВЫХ СМИ

С.283 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме

Най­важ­ливі­шим досяг­нен­ням теле­ба­чен­ня на осно­ві широ­ко­го вико­ри­стан­ня муль­ти­медій­них тех­но­ло­гій є ство­рен­ня нової моделі – веб­ка­стин­гу (webcasting), у межах якої реалі­за­ція цільо­во­го тема­тич­но­го кон­тен­ту здійс­нюєть­ся тіль­ки через інтер­нет. Веб­ка­стинг став новим сту­пе­нем роз­вит­ку теле­мо­в­лен­ня піс­ля тра­ди­цій­ної моделі (брод­ка­стинг) та циф­ро­вої (неро­у­ка­стинг).

С.157 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме

Глав­ным дости­же­ни­ем теле­ви­де­ния на осно­ве широ­ко­го исполь­зо­ва­ния муль­ти­ме­дий­ных тех­но­ло­гий яви­лось созда­ние новой веща­тель­ной моде­ли, полу­чив­шей назва­ние «веб­ка­стин­га» (webcasting), в рам­ках кото­рой реа­ли­за­ция целе­во­го тема­ти­че­ско­го кон­тен­та осу­ществ­ля­ет­ся исклю­чи­тель­но посред­ством интер­не­та. Веб­ка­стинг стал новой сту­пе­нью раз­ви­тия теле­ве­ща­ния вслед за тра­ди­ци­он­ной широ­ко­ве­ща­тель­ной моде­лью (бродк­са­тинг) и циф­ро­вой узко­ве­ща­тель­ной (нэр­ро­у­ка­стинг).

С.291 абз. 4 в пол­ном объ­е­ме

Пока­зо­вим є досвід роз­вит­ку радіоін­ду­стрії в інтер­неті. Мере­же­вий про­стір надав радій­но­му сек­то­ру унікаль­ні мож­ли­во­сті для ство­рен­ня дійс­но ново­го, кре­а­тив­но­го про­дукіу, яе обме­же­но­го тра­ди­цій­ни­ми стан­дар­та­ми. Пере­ва­ги інтер­не­ту для радіо­мо­в­лен­ня поля­га­ють уто­му, що, по-пер­ше, інтер­нет доз­во­ляє про­ник­ну­ти туди, куди радіо­сиг­нал не дохо­дить, і де транс­ля­ція коштує настіль­ки доро­го, що еко­но­міч­но стає неви­прав­да­ною. Інтер­нет у цьо­му випад­ку є засо­бом комуніка­ції зі слу­ха­ча­ми, які зна­хо­дять­ся поза зоною прий­о­му радіо­стан­ції. Важ­ли­вим є також і те, що на від­мі­ну від назем­но­го мов­лен­ня, інтер­нет-про­стір не обме­же­ний кіль­кістю віль­них радіо­ча­стот. По-дру­ге, інтер­нет доз­во­ляєство­ри­ти вір­ту­аль­ний клуб при­хиль­ни­ків радіо­стан­ції, які можуть спіл­ку­ва­ти­ся та обго­во­рю­ва­ти музич­ні та нав­ко­ло­му­зич­ні теми в інтер­ак­тив­но­му режи­мі. По-третє, будь-яка радіо­стан­ція, уто­му числі й музич­на, надає вели­кий обсяг інфор­ма­ції, а унікаль­ні мож­ли­во­сті інтер­не­ту доз­во­ля­ють зро­би­ти цю інфор­ма­цією, з одно­го боку, візу­аль­ною, а з дру­го­го – більш доступ­ною.

С.154 абз. 3 в пол­ном объ­е­ме

Пока­за­те­лен опыт раз­ви­тия радио­ин­ду­стрии в интер­не­те. Сете­вое про­стран­ство предо­ста­ви­ло радий­но­му сек­то­ру уни­каль­ные воз­мож­но­сти для созда­ния по-насто­я­ще­му ново­го, кре­а­тив­но­го про­дук­та, не огра­ни­чен­но­го тра­ди­ци­он­ны­ми стан­дар­та­ми. Досто­ин­ства интер­не­та для радио­ве­ща­ния заклю­че­ны в том, что, во-пер­вых, интер­нет дает воз­мож­ность про­ни­кать туда, куда радио­сиг­нал не дохо­дит, и где транс­ля­ция сто­ит настоль­ко доро­го, что эко­но­ми­че­ски не оправ­да­на. Интер­нет в дан­ном слу­чае ста­но­вит­ся сред­ством ком­му­ни­ка­ции со слу­ша­те­ля­ми, кото­рые нахо­дят­ся вне зоны при­е­ма радио­стан­ции. Важ­но и то, что, в отли­чие от назем­но­го веща­ния, интер­нет-про­стран­ство не огра­ни­че­но чис­лом сво­бод­ных радио­ча­стот. Во-вто­рых, интер­нет поз­во­ля­ет создать вир­ту­аль­ный клуб поклон­ни­ков радио­стан­ции, кото­рые могут общать­ся и обсуж­дать музы­каль­ные и око­ло­му­зы­каль­ные темы в интер­ак­тив­ном режи­ме. В-тре­тьих, любая радио­стан­ция, в том чис­ле и музы­каль­ная, сооб­ща­ет боль­шой объ­ем инфор­ма­ции, и интер­нет поз­во­ля­ет эту инфор­ма­цию делать, с одной сто­ро­ны, визу­аль­ной, с дру­гой – более доступ­ной.

С.292 абз. 2–7 в пол­ном объ­е­ме

Вихід у мере­же­вий про­стір і дигіталі­за­ція радіоін­ду­стрії почи­на­ють­ся з сере­ди­ни 1990-рр. та можуть бути від­зна­чені таким клю­чо­ви­ми про­це­са­ми:

  • вико­ри­стан­ня циф­ро­вих інфор­ма­цій­но-комуніка­цій­них тех­но­ло­гій для ство­рен­ня, збе­ре­жен­ня і реда­гу­ва­ня кон­тен­ту;
  • елек­тронне поши­рен­ня радіо­кон­тен­ту, вклю­ча­ю­чи про­гра­ми, музи­ку і рекла­му;

вико­ри­стан­ня інтер­не­ту як радіо­ка­на­лу для ком­плекс­но­го радіо­мо­в­лен­ня у мере­же­во­му про­сторі, що доз­во­ляє обій­ти тра­ди­цій­ні гео­гра­фіч­ні і тех­но­ло­гіч­ні обме­жен­ня для досту­пу слу­ха­чів до радіо­е­фі­ру.

Ці мож­ли­во­сті інтер­нет-радіо при­ве­ли до появи вели­кої кіль­ко­сті аль­тер­на­тив­них радіо­стан­цій, що орієн­то­вані на свою ауди­торію, транслю­ють вузь­ко­те­ма­тич­ні або жан­ро­ві про­гра­ми. З іншо­го боку, непод­кон­троль­ність інтер­не­ту уря­до­вій цен­зурі пере­тво­ри­ла радіоін­ду­стрію на один із могут­ніх інстру­мен­тів неза­леж­но­го медіа­ви­ра­жен­ня. При­кла­дом цьо­го може бути досвід юго­славсь­кої радіо­стан­ції „Радіо В92». У 1990-ті рр. під час воєн­них дій в Юго­славії сербсь­кий уряд нама­гав­ся при­пи­ни­ти мов­лен­ня опо­зи­цій­ної радіо­стан­ції. У від­по­відь на офі­цій­ні санк­ції радіо­стан­ціяя пере­ве­ла усе мов­лен­ня у циф­ро­вий фор­мат, роз­мі­стив­ши свій пор­тал на голандсь­ко­му їнтер­нет-сай­ті XS4ALL (access for all, или доступ для всех), а потім нала­го­ди­ла мов­лен­ня на Бел­град за допо­мо­гою між­на­род­них медіа­кор­по­ра­цій, таких як „Бі-бі-сі» і „Голос Аме­ри­ки» [62].

Сьо­год­ні у всьо­му світі біль­ше ніж п’ять тисяч різ­них радіо­стан­цій здійс­ню­ють мов­лен­ня в інтер­неті. В Україні таких про­ек­тів неба­га­то, але не мож­на ска­за­ти, що їх зов­сім немає. Знач­на їх части­на роз­ви­ваєть­ся навіть не у гло­баль­но­му кібер­про­сторі, а на рів­ні локаль­них мереж, у яких про­су­ван­ням сво­го про­дук­ту зай­ма­ють­ся непро­фесій­ні ді-джеї шану­валь­ни­ки аль­тер­на­тив­ної музи­ки та жур­наліти­сти-почат­ків­ці-еспе­ри­мен­та­то­ри.

Дру­гою скла­до­вою радіоін­ду­стрії в інтер­нет-про­сторі є ство­рен­ня офі­цій­них мере­же­вих пред­став­ництв офлай­но­вих радіо­стан­цій, які не тіль­ки здійс­ню­юсь в інтер­неті додат­ко­ве мов­лен­ня, але, як і всі дру­ко­вані , вико­ри­сто­ву­ють онлай­но­ві пор­та­ли для роз­ши­рен­ня сво­го інфор­ма­цій­но­го кон­тен­ту. Так, один із най­більш успіш­них російсь­ких вкла­дів – пор­тал радіо­стан­ції „Эхо Моск­вы» (www.echo.msk.ru). На ньо­му, окрім радіо­мо­в­лен­ня, – про­гра­ми радіо­пе­ре­дач, тек­сто­вий архів випу­ще­них про­грам, інфор­ма­ція про спів­робіт­ни­ків та гостей радіо­стан­ції, різ­но­маніт­ні інтер­ак­тив­ні захо­ди, онлай­но­ві дис­кусії тощо. Інший при­клад „розум­но­го радіо­пор­та­лу» – веб­сайт „Радіо Сво­бо­да» (www/​svobodaorg). де пред­став­лені остан­ні нови­ни, архіви про­грам, роз­шиф­ров­ки ефірів тощо.

Одним із остан­ніх досяг­нень радіоін­ду­стрії в інтер­неті є мов­лен­ня в RSS- чи Atom-каналі, що про­по­нує аль­тер­на­тив­ні про­гра­ми, музичне напов­нен­ня, яке отри­ма­ло назву „під­ка­стинг» (за ана­ло­гією з моде­ля­ми ревізій­но­го мов­лен­ня: брод­ка­стинг, нер­ро­у­касгинг, веб­ка­стинг). Під­ка­стин­го­ве радіо­мо­в­лен­ня – прин­ци­по­во новий медіа­ре­сурс, що залу­чає все біль­шу ауди­торію. Так, у Рунеті най­мас­штаб­ні­шим і най­поі­пу­ляр­ні­шим під­ка­стин­го­вим пор­та­лом є неза­леж­ний про­ект «russianpodcasting.ru» (http://rpod.ru/).

С.154 абз. 4 в пол­ном объ­е­ме; С.155 в пол­ном объ­е­ме

Диги­та­ли­за­ция и выход в сете­вое про­стран­ство радио­ин­ду­стрии начи­на­ют­ся в сере­дине 1990-х гг. и могут быть отме­че­ны тре­мя клю­че­вы­ми про­цес­са­ми:

1. при­ме­не­ни­ем циф­ро­вых инфор­ма­ци­он­но-ком­му­ни­ка­ци­он­ных тех­но­ло­гий для созда­ния, хра­не­ния и редак­ти­ро­ва­ния кон­тен­та;

2. элек­трон­ным рас­про­стра­не­ни­ем радио­кон­тен­та, вклю­чая про­грам­мы, музы­ку и рекла­му;

3. исполь­зо­ва­ни­ем интер­не­та как радио­ка­на­ла для ком­плекс­но­го радио­ве­ща­ния в сете­вом про­стран­стве, поз­во­ля­ю­щем обой­ти тра­ди­ци­он­ные гео­гра­фи­че­ские и тех­но­ло­ги­че­ские огра­ни­чи­те­ли для досту­па слу­ша­те­лей к радио­эфи­ру.

Эти воз­мож­но­сти интер­нет-радио при­ве­ли к появ­ле­нию боль­шо­го чис­ла аль­тер­на­тив­ных радио­стан­ций, транс­ли­ру­ю­щих узко­те­ма­ти­че­ские и жан­ро­вые про­грам­мы, такие как интел­лек­ту­аль­ные радио­пье­сы, коме­дий­ные выступ­ле­ния и др. С дру­гой сто­ро­ны, непод­кон­троль­ность интер­не­та пра­ви­тель­ствен­ной цен­зу­ре пре­вра­ти­ла радио­ин­ду­стрию в один из мощ­ных инстру­мен­тов неза­ви­си­мо­го медиа­вы­ра­же­ния. В каче­стве при­ме­ра при­ве­дем опыт юго­слав­ской радио­стан­ции «Радио В92». В 1990-е гг. во вре­мя воен­ных дей­ствий в Юго­сла­вии серб­ское пра­ви­тель­ство попы­та­лось закрыть оппо­зи­ци­он­ную радио­стан­цию. В ответ на офи­ци­аль­ные санк­ции радио­стан­ция «Радио В92» пере­ве­ла все веща­ние в циф­ро­вой фор­мат, раз­ме­стив свой пор­тал на гол­ланд­ском интер­нет-сай­те XS4ALL (access for all, или доступ для всех), а затем нала­ди­ла веща­ние на Бел­град с помо­щью меж­ду­на­род­ных меди­а­кор­по­ра­ций, таких как «Би-би-си» и «Голос Аме­ри­ки».

Сего­дня во всем мире более 5 тыс. раз­лич­ных радио­стан­ций, веща­ю­щих исклю­чи­тель­но в интер­не­те. В Рос­сии таких про­ек­тов пока немно­го, но все же нель­зя ска­зать, что их совсем нет. Зна­чи­тель­ная их часть раз­ви­ва­ет­ся даже не в гло­баль­ном кибер­про­стран­стве. а на уровне локаль­ных сетей, в кото­рых про­дви­же­ни­ем сво­е­го про­дук­та зани­ма­ют­ся непро­фес­си­о­наль­ные ди-джеи, поклон­ни­ки аль­тер­на­тив­ной музы­ки и начи­на­ю­щие жур­на­ли­сты- экс­пе­ри­мен­та­то­ры.

Дру­гой состав­ля­ю­щей выхо­да радио­ин­ду­стрии в интер­нет-про­стран­ство явля­ет­ся созда­ние офи­ци­аль­ных сете­вых пред­ста­ви­тельств офлай­но­вых радио­стан­ций, кото­рые не толь­ко осу­ществ­ля­ют в интер­не­те допол­ни­тель­ное веща­ние, но, как и печат­ные СМИ, исполь­зу­ют онлай­но­вые пор­та­лы для рас­ши­ре­ния сво­е­го инфор­ма­ци­он­но­го кон­тен­та. Один из наи­бо­лее успеш­ны­хрос­сий­ских при­ме­ров – пор­тал радио­стан­ции «Эхо Моск­вы». На нем, поми­мо соб­ствен­но радио­ве­ща­ния, – про­грам­мы пере­дач, тек­сто­вой архив вышед­ших про­грамм, инфор­ма­ция о сотруд­ни­ках и гостях радио­стан­ции. А так­же здесь про­во­дят­ся раз­лич­ные интер­ак­тив­ные меро­при­я­тия, онлай­но­вые дис­кус­сии с гостя­ми и др. Дру­гой при­мер «умно­го радио­пор­та­ла» – веб­сайт «Радио Сво­бо­да», где пред­став­ле­ны све­жие ново­сти, архи­вы про­грамм и рас­шиф­ров­ки эфи­ров и т.д.

Одним из послед­них дости­же­ний радио­ин­ду­стрии в интер­не­те яви­лось веща­ние в RSS- или Atom-кана­ле, пред­ла­га­ю­щее, как пра­ви­ло, аль­тер­на­тив­ные про­грам­мы и музы­каль­ное напол­не­ние и полу­чив­шее назва­ние «под­ка­стинг» (по ана­ло­гии с моде­ля­ми теле­ви­зи­он­но­го веща­ния: брод­ка­стинг, нэр­ро­у­ка­стинг, веб­ка­стинг). Под­ка­стин­го­вое радио­ве­ща­ние – прин­ци­пи­аль­но новый медиа­ре­сурс, при­вле­ка­ю­щий все боль­шую ауди­то­рию. В Руне­те самым мас­штаб­ным и попу­ляр­ным под­ка­стин­го­вым пор­та­лом явля­ет­ся неза­ви­си­мый про­ект «russianpodcasting.ru»

И.М. АРТАМОНОВАПара­граф 3.1.1. «Тек­сто­ві Інтер­нет-ЗМІ» АЛЕКСАНДР ГАНЮШИН КОНВЕРГЕНЦИЯ ИНФОРМАЦИОННО-КОММУНИКАТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В КОНТЕКСТЕ ТЕОРИИ УНИВЕРСАЛЬНОГО ЭВОЛЮЦИОНИЗМА

(С.12 – 30)

С.257–258 абз. 7 с пере­хо­дом

Єдине дигі­гальне підґрун­тя; доз­во­ли­ли ана­ло­го­вим тех­но­ло­гіям – кон­ку­рен­там роз­ви­ва­ти­ся­як ціліс­ній бага­то­функ­ціо­наль­ній систе­мі, супер­ниц­тво ана­ло­го­вої дивер­ген­ції змі­ни­ло­ся на парт­нер­ство циф­ро­вої кон­вер­ген­ції. Циф­ро­ві тех­но­ло­ги доз­во­ли­ли спро­сти­ти мето­ди зби­ран­ня та оброб­ки інфор­ма­ції, запро­по­ну­вав­ши універ­саль­ні прин­ци­пи екс­плу­а­та­ції різ­них при­строїв та їхню вза­є­модію з пер­со­наль­ним комп’ютером. Аналіз про­по­зи­цій на рин­ку засобів мобіль­но­го зв’язку вияв­ляє чіт­ку тен­ден­цію до об’єднання в одне ціле при­строїв зби­ран­ня (фото­ап­а­рат /​відеокамера) та пере­да­чі (теле­фон) інфор­ма­ції. Отже циф­ро­ва фото­гра­фія охо­плює нову масо­ву ауди­торію, вклю­чає людей у спіл­ку­ван­ня, транс­фор­муєть­ся у таке пер­спек­тивне яви­ще, як мобі­ло­гра­фія. А це спри­яє підви­щен­ню соціаль­ної актив­но­сті: кож­ний влас­ник мобіль­но­го теле­фо­ну з каме­рою стає потен­цій­ним коре­спон­ден­том інфор­ма­цій­но­го сус­піль­ства.

С.29 абз. 1 пред­ло­же­ние «Еди­ная диги­таль­ная база…» и до кон­ца абза­ца

Еди­ная диги­таль­ная база поз­во­ли­ла кон­ку­ри­ро­вав­шим ана­ло­го­вым тех­но­ло­ги­ям раз­ви­вать­ся как целост­ной мно­го­функ­ци­о­наль­ной систе­ме, сопер­ни­че­ство ана­ло­го­вой дивер­ген­ции сме­ни­лось парт­нер­ством циф­ро­вой кон­вер­ген­ции. Циф­ро­вые тех­но­ло­гии поз­во­ли­ли упро­стить мето­ды сбо­ра и обра­бот­ки инфор­ма­ции, пред­ло­жив уни­вер­саль­ные прин­ци­пы экс­плу­а­та­ции раз­лич­ных устройств и их вза­и­мо­дей­ствия с пер­со­наль­ным ком­пью­те­ром. Ана­лиз пред­ло­же­ния на рын­ке средств мобиль­ной свя­зи обна­ру­жи­ва­ет чет­кую тен­ден­цию к объ­еди­не­нию в одно целое устрой­ства сбо­ра (фотоаппарат/​видеокамера) и пере­да­чи (теле­фон) инфор­ма­ции. Таким обра­зом, циф­ро­вая фото­гра­фия охва­ты­ва­ет новую мас­со­вую ауди­то­рию. Доступ­ность и про­сто­та тех­но­ло­гии циф­ро­вой фото­гра­фии порож­да­ют инте­рес в обще­стве; таким обра­зом циф­ро­вая фото­гра­фия вклю­ча­ет людей в обще­ние, транс­фор­ми­ру­ет­ся в такие явле­ния, как моби­ло­гра­фия. Повы­ша­ет­ся соци­аль­ная актив­ность: каж­дый вла­де­лец сото­во­го теле­фо­на с каме­рой ста­но­вит­ся потен­ци­аль­ным кор­ре­спон­ден­том инфор­ма­ци­он­но­го обще­ства.

И.М. АРТАМОНОВАПара­граф 3.2. «Бло­ги» АЛЕКСАНДР ГАНЮШИН КОНВЕРГЕНЦИЯ ИНФОРМАЦИОННО-КОММУНИКАТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В КОНТЕКСТЕ ТЕОРИИ УНИВЕРСАЛЬНОГО ЭВОЛЮЦИОНИЗМА

(12 – 30)

С.316 абз. 3 в пол­ном объ­е­ме

Нові фор­ми комуніка­ції, такі як блог, роз­ши­рю­ють вер­баль­ну фор­му діа­ло­гу, допов­ню­ю­чи її опція­ми комен­та­ря, роз­мі­щен­ня поси­лань, пере­го­ворів у режи­мі онлайн. Ство­рен­ня про­фесій­них інтер­нет-това­риств є над­зви­чай­но цін­ним самою мож­ливістю роз­ши­рен­ня кола знай­омств, органі­за­ції дис­кусій­них, тема­тич­них бло­гів. Така універ­саль­на фор­ма діа­ло­гу уче­них това­риств доз­во­ляє про­во­ди­ти нау­ко­ві кон­фе­рен­ції і дослід­жен­ня з коле­га­ми із різ­них міст. Діа­лог у фор­мі бло­гу чи інтер­нет-кон­фе­рен­ції є також пер­спек­тив­ним потен­цій­ною мож­ливістю пере­мі­щен­ня ідей, тео­рій, гіпо­тез, опуб­лі­ко­ва­них в інтер­неті. Резуль­та­там тако­го діа­ло­гу уче­них стає фор­му­ван­ня єди­ної нау­ко­вої кар­ти­ни світу.

С.13 абз. 2 пред­ло­же­ние 1–5

Новые фор­мы ком­му­ни­ка­ции, такие как блог, рас­ши­ря­ют вер­баль­ную фор­му диа­ло­га, допол­няя ее опци­я­ми ком­мен­та­рия, раз­ме­ще­ния ссы­лок, пере­го­во­ров в режи­ме онлайн. Созда­ние про­фес­си­о­наль­ных интер­нет-сооб­ществ чрез­вы­чай­но цен­но воз­мож­но­стью рас­ши­ре­ния кру­га зна­комств, орга­ни­за­ции дис­кус­си­он­ных, тема­ти­че­ских бло­гов, нали­чи­ем агре­га­то­ра поис­ка в бло­гах. Такая уни­вер­саль­ная фор­ма диа­ло­га уче­ных сооб­ществ поз­во­ля­ет про­во­дить науч­ные кон­фе­рен­ции и иссле­до­ва­ния с кол­ле­га­ми из раз­ных кон­цов све­та. Диа­лог в фор­ме интер­нет-кон­фе­рен­ции или бло­га пер­спек­ти­вен потен­ци­аль­ной воз­мож­но­стью пере­ме­ще­ния идей, гипо­тез, тео­рий, выска­зан­ных на его стра­ни­цах, сквозь раз­лич­ные схо­жие ресур­сы для опти­ми­за­ции их содер­жа­ния и сбо­ра вокруг этих тем новых сооб­ществ. Резуль­та­том диа­ло­га уче­ных, рабо­та­ю­щих в раз­лич­ных обла­стях, ста­но­вит­ся фор­ми­ро­ва­ние еди­ной науч­ной кар­ти­ны мира.

И.М. АРТАМОНОВАПара­граф 3.2. «Бло­ги» ЯНА ЖАРЧИНСКАЯ WEB 2.0 – НОВОЕ ИНТЕРАКТИВНОЕ МЕДИАПРОСТРАНСТВО

(С.74 – 122)

С.301 абз. 2 пред­ло­же­ние 1–3 в пол­ном объ­е­ме; абз. 3 в пол­ном объ­е­ме

Бло­ги сьо­год­ні вико­ри­сто­ву­ють колек­тив­ний розум як фільтр. В інтер­неті з’явилося понят­тя, яке Джймс Суро­вец­кі назвав „мудрістю мас». Колек­тив­на ува­га бло­го­сфе­ри сама по собі ста­ла оці­ни­ло яко­сті кон­тен­ту, а швид­кість і мож­ливість широ­ко­го поши­рен­ня інфор­ма­ції ста­вить тра­ди­цій­ні медіа у жорст­кі рам­ки у питан­нях опе­ра­тив­но­сті та яко­сті кон­тен­ту.

Інтер­нет-медіа тра­ди­цій­но­го фор­ма­ту також роз­гля­да­ють індиві­ду­аль­ні бло­ги як кон­ку­рен­тів, але супер­ниц­тво ведеть­ся не з кон­крет­ним бло­гом, а з бло­го­сфе­рою у ціло­му. І це мож­на роз­гля­да­ти не як зіткнен­ня сай­тів, а як різ­ні пара­диг­ми мислен­ня.

И далее идет цита­та из А.Носика, как и в дипло­ме Жар­чин­ской

С.91 абз. 1–2 в пол­ном объ­е­ме

бло­ги исполь­зу­ют кол­лек­тив­ный разум как фильтр. На сцене появи­лось то, что Джеймс Суро­вец­ки назвал «муд­ро­стью масс». Кол­лек­тив­ное вни­ма­ние бло­го­сфе­ры само по себе ста­ло оцен­кой каче­ства кон­тен­та. А быст­ро­та и воз­мож­ность широ­чай­ше­го рас­про­стра­не­ния инфор­ма­ции ста­вит тра­ди­ци­он­ные медиа в жесто­чай­шие рам­ки в вопро­сах опе­ра­тив­но­сти и каче­ства кон­тен­та.

Интер­нет­ме­диа тра­ди­ци­он­но­го фор­ма­та так­же рас­смат­ри­ва­ют инди­ви­ду­аль­ные бло­ги как кон­ку­рен­тов, но сопер­ни­че­ство ведет­ся не с кон­крет­ным бло­гом, а с бло­го­сфе­рой в целом. Это столк­но­ве­ние не сай­тов, а пара­дигм мыш­ле­ния.

С.302 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме после цита­ты из Носи­ка

На сьо­год­ні цей нефор­маль­ний про­гноз виправ­до­вуєть­ся, оскіль­ки най­успіш­ні­ші при­кла­ди ство­рен­ня інфор­ма­цій­них про­дук­тів – єднан­ня прин­ци­пів ЗМІ з інтер­ак­тив­ни­ми тех­но­ло­гія­ми бло­го­сфе­ри. Так, у 2005 р. 70 жур­налістів об’єдналися в онлай­но­вий про­ект Open Source Media (OSM), покли­ка­ний поєд­на­ти кла­сич­ну жур­налі­сти­ку і бло­ги. Open Source Media (OSM) – це медіа­про­ект, авто­ра­ми яко­го є про­фесій­ні жур­налі­сти. Фор­мат видан­ня близь­кий до бло­гу. Окрім текстів жур­налістів, що вхо­дять до про­ек­ту, на сай­ті транслюєть­ся авто­ма­тич­но понов­лю­ва­на стріч­ка новин від інфор­ма­цій­них агентств.

С.96 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме тоже после цита­ты из ста­тьи Носи­ка; абз. 2

Пока этот нефор­маль­ный про­гноз вполне оправ­ды­ва­ет­ся. Сего­дня самые успеш­ные при­ме­ры созда­ния инфор­ма­ци­он­ных про­дук­тов – еди­не­ние прин­ци­пов СМИ с интер­ак­тив­ны­ми тех­но­ло­ги­я­ми бло­го­сфе­ры. Так, в 2005 году 70 жур­на­ли­стов объ­еди­ни­лись в онлай­но­вый про­ект Open Source Media, при­зван­ный объ­еди­нить клас­си­че­скую жур­на­ли­сти­ку и бло­ги. Open Source Media (OSM) – это медиа­про­ект, авто­ра­ми кото­ро­го явля­ют­ся про­фес­си­о­наль­ные жур­на­ли­сты. Поми­мо тек­стов жур­на­ли­стов, вхо­дя­щих в про­ект, на сай­те транс­ли­ру­ет­ся авто­ма­ти­че­ски обнов­ля­е­мая лен­та ново­стей от инфор­ма­ци­он­ных агентств.

С.302 абз. 2 в пол­ном объ­е­ме

З огля­ду на обме­жен­ня ресур­сів ува­ги кін­це­во­го спо­жи­ва­ча інфор­ма­ції між тра­ди­цій­ни­ми ЗМІ та бло­го­сфе­рою точить­ся бороть­ба. Зрос­тан­ня бло­гів на душу насе­лен­ня у роз­ви­не­них краї­нах неми­ну­че супро­вод­жуєть­ся зни­жен­ням спо­жи­ван­ня про­дук­ції тра­ди­цій­них ЗМІ. У той же час, поки бло­ге­ри пере­ма­га­ють за кіль­кістю, тра­ди­цій­ні ЗМІ пере­ма­га­ють за про­фесій­ністю. Дослід­жен­ня GlobeScan, що було про­ве­дене у 10 краї­нах на замо­в­лен­ня Reuters и BBC на почат­ку 2006 р., досить наоч­но пока­зує цю пере­ва­гу [75]: теле­ба­чен­ню, зада­ни­ми цьо­го дослід­жен­ня, дові­ря­ють 82% пуб­ліки, газе­там – 75%, радіо­стан­ціям -67%, супут­ни­ко­вим кана­лам – 56%, а бло­гам – лише 25%. Тре­ба при цьо­му зазна­чи­ти, що за різ­ни­ми дани­ми, тіль­ки окре­мі бло­ге­ри роз­гля­да­ють свої тек­сти як про­фесій­ну жур­налі­сти­ку. Так, у про­ци­то­ва­но­му вище звіті Pew Internet & American Life 34% аме­ри­кансь­ких бло­герів назва­ли свою діяль­ність жур­налі­сти­кою, а 65% не від­чу­ва­ли нія­кої спів­при­чет­но­сті до цієї про­фесії. Лише 56% прак­ти­ку­ють перевір­ку вико­ри­сту­ва­них фак­тів, а 57% беруть за пра­ви­ло поси­ла­ти­ся на дже­ре­ла при викла­ден­ні чужих пові­дом­лень.

С.98 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме

В силу огра­ни­чен­но­сти ресур­сов вни­ма­ния конеч­но­го потре­би­те­ля инфор­ма­ции меж­ду тра­ди­ци­он­ны­ми СМИ и бло­го­сфе­рой ведет­ся борь­ба. Потреб­ле­ние бло­гов на душу насе­ле­ния в раз­ви­тых стра­нах неиз­беж­но сопро­вож­да­ет­ся сни­же­ни­ем потреб­ле­ния про­дук­ции тра­ди­ци­он­ных СМИ (в первую оче­редь — их сай­тов). В то же вре­мя, пока бло­ге­ры берут чис­лом, тра­ди­ци­он­ные СМИ побеж­да­ют уме­ни­ем. И иссле­до­ва­ние GlobeScan про­ве­ден­ное в 10 стра­нах по зака­зу Reuters и BBC в нача­ле 2006 года, очень нагляд­но опи­сы­ва­ет это пре­иму­ще­ство. Теле­ви­де­нию, по дан­ным это­го иссле­до­ва­ния, дове­ря­ют 82% пуб­ли­ки, газе­там — 75%, радио­стан­ци­ям — 67%, спут­ни­ко­вым кана­лам — 56%, а бло­гам — все­го 25%. И не зря: по раз­ным дан­ным, весь­ма незна­чи­тель­ное чис­ло самих бло­ге­ров рас­смат­ри­ва­ют свои тек­сты как про­фес­си­о­наль­ную жур­на­ли­сти­ку. В про­ци­ти­ро­ван­ном выше отче­те Pew Internet & American Life 34% аме­ри­кан­ских бло­ге­ров назва­ли свое заня­тие жур­на­ли­сти­кой, а 65% не ощу­ща­ли ника­кой сво­ей при­част­но­сти к этой про­фес­сии. Лишь 56% при­зна­лись, что прак­ти­ку­ют про­вер­ку про­ве­ря­е­мых фак­тов, и лишь 57% ска­за­ли, что име­ют обык­но­ве­ние ссы­лать­ся на источ­ни­ки при пере­ска­зе чужих све­де­ний.

С.304–305 абз. 5 в пол­ном объ­е­ме

Тра­ди­цій­ні ЗМІ, що істо­рич­но зай­ма­ли пев­ну інфор­ма­цій­ну нішу, сьо­год­ні зму­шені її діли­ти з бло­га­ми і бло­ге­ра­ми, біль­шість з яких не с жур­наліста­ми. У про­сторі, де один кори­сту­вач від­чу­ває себе рів­ним з іншим, гори­зон­таль­ні зв’язки набу­ва­ють особ­ли­во­го зна­чен­ня: люди об’єднуються у соціаль­ні мере­жі.

С.104 абз. 2–3 в пол­ном объ­е­ме

Тра­ди­ци­он­ные СМИ, исто­ри­че­ски зани­мав­шие инфор­ма­ци­он­ную нишу, сего­дня вынуж­де­ны делить ее с бло­га­ми и бло­ге­ра­ми, подав­ля­ю­щее боль­шин­ство кото­рых даже не явля­ет­ся жур­на­ли­ста­ми. В про­стран­стве, где один поль­зо­ва­тель чув­ству­ет себя рав­ным дру­го­му, гори­зон­таль­ные свя­зи при­об­ре­та­ют осо­бен­ное зна­че­ние, люди объ­еди­ня­ют­ся в соци­аль­ные сети.

С.305 абз. 1 в пол­ном объ­е­меСьо­год­ні перед мере­же­вим това­ри­ст­вом постає бага­то питань: регу­лю­ван­ня пра­во­вих аспек­тів, роз­роб­ка етич­них норм, удос­ко­на­лен­ня систем захи­сту кон­фі­ден­цій­но­сті кори­сту­ва­ча – змі­ни, що від­бу­ва­ють­ся, хоча й доволі повіль­но, доз­во­ля­ють споді­ва­ти­ся, що кожен заці­кав­ле­ний кори­сту­вач змо­же взя­ти участь в їхньо­му вирі­шен­ні. С.104 абз. 4 в пол­ном объ­е­меСего­дня перед сете­вым сооб­ще­ством сто­итмно­го вопро­сов – регу­ли­ров­ка пра­во­вых аспек­тов, раз­ра­бот­ка эти­че­ских норм, совер­шен­ство­ва­ние систем защи­ты кон­фи­ден­ци­аль­но­сти поль­зо­ва­те­ля, – изме­не­ния, кото­рые про­ис­хо­дят, поз­во­ля­ют наде­ять­ся на то, что каж­дый заин­те­ре­со­ван­ный поль­зо­ва­тель смо­жет при­нять уча­стие в их реше­нии.
И.М. АРТАМОНОВАПара­граф 3.2. «Бло­ги» КСЕНИЯ КАРЯКИНА МУЛЬТИМЕДИА КАК ФАКТОР ТРАНСФОРМАЦИИ СОВРЕМЕННОЙ МЕДИАИНДУСТРИИ: ГЕНЕЗИС И РАЗВИТИЕ НОВЫХ СМИ

(С.123 – 185)

С.310 абз. 1 послед­нее пред­ло­же­ние

Але біль­шість бло­гів – це універ­саль­ний інте­гро­ва­ний медіа­кон­тент широ­кої тема­тич­ної спря­мо­ва­но­сті.

С.167 абз. 5 в пол­ном объ­е­ме

Одна­ко боль­шин­ство бло­гов – это уни­вер­саль­ный инте­гри­ро­ван­ный меди­а­кон­тент широ­кой тема­ти­че­ской направ­лен­но­сти.

С. 312 абз. 4 со слов «Оче­вид­ним є…»

Оче­вид­ним є, що як вид медіа­кон­тен­ту бло­ги ста­ли нащад­ка­ми при­мітив­них онлай­но­вих щоден­ни­ків, які вели­ся виключ­но у пер­соні­фі­ко­ваній фор­мі ще пер­ши­ми кори­сту­ва­ча­ми циф­ро­вої комуніка­цій­ної систе­ми Usenet. Про­те, сучас­ні бло­ги прин­ци­по­во відріз­ня­ють­ся від про­стих кори­сту­ва­ць­ких щоден­ни­ків, оскіль­ки мають вели­ке прак­тичне зна­чен­ня для широ­ко­го кола пер­со­наль­но неза­ці­кав­ле­них кори­сту­ва­чів і пред­став­ни­ків засобів масо­вої інфор­ма­ції.

С.167 абз. 6 в пол­ном объ­е­ме

Оче­вид­но, что как вид меди­а­кон­тен­та бло­ги ста­ли наслед­ни­ка­ми при­ми­тив­ных онлай­но­вых днев­ни­ков, кото­рые велись исклю­чи­тель­но в пер­со­ни­фи­ци­ро­ван­ной фор­ме ещё пер­вы­ми поль­зо­ва­те­ля­ми циф­ро­вой ком­му­ни­ка­ци­он­ной систе­мы Usenet. С дру­гой сто­ро­ны, совре­мен­ные бло­ги прин­ци­пи­аль­но отли­ча­ют­ся от про­стых поль­зо­ва­тель­ских днев­ни­ков, посколь­ку пред­став­ля­ют нема­лую прак­ти­че­скую зна­чи­мость для широ­ко­го чис­ла пер­со­наль­но неза­ин­те­ре­со­ван­ных поль­зо­ва­те­лей и пред­ста­ви­те­лей средств мас­со­вой инфор­ма­ции.

С.313 с абз. 1 (клас­си­фи­ка­ция) в пол­ном объ­е­ме

За прин­ци­па­ми від­по­від­но­сті стан­дар­там та озна­ка­ми медіа­ре­сур­сів бло­ги мож­на кла­си­фіку­ва­ти так:

1. До пер­шої кате­горії нале­жать бло­ги, що ведуть про­фесій­ні жур­налі­сти на доб­ро­віль­ній чи кор­по­ра­тив­ній осно­ві у межах інтер­нет-пор­талів офі­цій­них засобів масо­вої інфор­ма­ції. Такі бло­го­ві сек­ції, які є, по сут­ті, жан­ро­вим про­до­в­жен­ням основ­но­го медіа­кон­тен­ту онлай­но­вих ЗМІ чи інтер­нет-пред­став­ництв тра­ди­цій­них дру­ко­ва­них та елек­трон­них видань, мають сьо­год­ні біль­шість світо­вих медіа­ре­сур­сів.

2. Кор­по­ра­тив­ні бло­ги, які ведуть офі­цій­ні органі­за­ції чи гро­мадсь­кі діячі, які реалі­зу­ють таким чином механіз­ми інтер­ак­тив­ної комуніка­ції між офі­цій­ним осо­ба­ми і пересіч­ни­ми кори­сту­ва­ча­ми. Сьо­год­ні в інтер­неті є бло­ги відо­мих політи­ків, а також пра­ців­ни­ків їхньо­го апа­ра­ту. За посе­ред­ниц­твом цих бло­гів будь-який відві­ду­вач може поста­ви­ти свої запи­тан­ня й опе­ра­тив­но отри­ма­ти від­по­відь. Особ­ли­во ефек­тив­но ці комуніка­цій­ні механіз­ми бло­го­сфе­ри можуть бути вико­ри­стані у ході політич­них вибор­чих кам­паній, як це було зроб­ле­но у 2008р. у США.

3. Осо­би­стіс­но-зорієн­то­вані бло­ги ведуть індиві­ду­аль­ні неза­леж­ні авто­ри, які не мають від­но­шен­ня до засобів масо­вої інфор­ма­ції чи офі­цій­них струк­тур. Ці бло­ги не мають систем­ної періо­дич­но­сті, але мають мігру­ю­чу нема­со­ву ауди­торію, їхні авто­ри не є про­фесій­ни­ми жур­наліста­ми і не обме­жені у своїй твор­чо­сті ні нор­ма­ми редак­цій­ної полпн­ки, ні загаль­но­прий­ня­ти­ми стан­дар­та­ми про­фесій­ної ети­ки. Про­те одно­час­но з цим індиві­ду­аль­ні бло­ги можуть мати тимча­со­ву інфор­ма­цій­ну цін­ність для сво­го чита­ча.

С.167–168 с абз. 7 (клас­си­фи­ка­ция) в пол­ном объ­е­ме

бло­ги по прин­ци­пу их соот­вет­ствия стан­дар­там и при­зна­кам медиа­ре­сур­сов. Мож­но выде­лить три основ­ные кате­го­рии.

1. К пер­вой кате­го­рии отно­сят­ся бло­ги про­фес­си­о­наль­ных жур­на­ли­стов, кото­рые ведут­ся на доб­ро­воль­ной или кор­по­ра­тив­ной осно­ве в рам­ках интер­нет-пор­та­лов офи­ци­аль­ных средств мас­со­вой инфор­ма­ции. Таки­ми бло­го­вы­ми сек­ци­я­ми, явля­ю­щи­ми­ся, по сути, жан­ро­вым про­дол­же­ни­ем основ­но­го медй­а­кон­тен­та онлай­но­вых СМИ или интер­нет-пред­ста­ви­тельств тра­ди­ци­он­ных печат­ных и элек­трон­ных изда­ний, обза­ве­лось сего­дня боль­шин­ство круп­ных миро­вых медиа­ре­сур­сов.

2. Вто­рую кате­го­рию состав­ля­ют так назы­ва­е­мые «кор­по­ра­тив­ные» бло­ги, кото­рые ведут­ся офи­ци­аль­ны­ми орга­ни­за­ци­я­ми или обще­ствен­ны­ми дея­те­ля­ми и реа­ли­зу­ют, в первую оче­редь, меха­низ­мы интер­ак­тив­ной ком­му­ни­ка­ции меж­ду офи­ци­аль­ны­ми лица­ми и обы­ва­те­ля­ми. Так, сего­дня в интер­не­те мож­но най­ти бло­ги извест­ных поли­ти­ков, в том чис­ле и зани­ма­ю­щих лиди­ру­ю­щие пра­ви­тель­ствен­ные пози­ции, а так­же сотруд­ни­ков их аппа­ра­та. Посред­ством этих бло­гов любой посе­ти­тель может задать инте­ре­су­ю­щие его вопро­сы и опе­ра­тив­но полу­чить ответ, не отста­и­вая в оче­ре­ди за лич­ной ауди­ен­ци­ей. Осо­бен­но эффек­тив­но эти ком­му­ни­ка­ци­он­ные меха­низ­мы бло­го­сфе­ры могут быть исполь­зо­ва­ны в рам­ках поли­ти­че­ских изби­ра­тель­ных кам­па­ний, как это было сде­ла­но в ходе пре­зи­дент­ских выбо­ров 2004 г. в США

3. Нако­нец, тре­тью выде­ля­е­мую нами бло­го­вую груп­пу состав­ля­ют лич­ност­но-ори­ен­ти­ро­ван­ные бло­ги, кото­рые ведут­ся инди­ви­ду­аль­ны­ми неза­ви­си­мы­ми авто­ра­ми и не име­ют отно­ше­ния к суще­ству­ю­щим сред­ствам мас­со­вой инфор­ма­ции или офи­ци­аль­ным струк­ту­рам. Они, как пра­ви­ло, не пери­о­дич­ны, име­ют мигри­ру­ю­щую, по боль­шей части немас­со­вую ауди­то­рию, их авто­ры не явля­ют­ся про­фес­си­о­наль­ны­ми жур­на­ли­ста­ми и не огра­ни­че­ны в сво­ем твор­че­стве ни нор­ма­ми редак­ци­он­ной поли­ти­ки, ни обще­при­ня­ты­ми стан­дар­та­ми про­фес­си­о­наль­ной эти­ки. Одно­вре­мен­но с этим инди­ви­ду­аль­ные бло­ги могут иметь (и, как пра­ви­ло, имен­но так все и про­ис­хо­дит) вре­мен­ную инфор­ма­ци­он­ную цен­ность для сво­е­го чита­те­ля.

С.314–315 с абз. 2 в пол­ном объ­е­ме

На сьо­год­ні бло­ги можуть існу­ва­ти не тіль­ки як хао­тич­ні індиві­ду­аль­ні онлай­но­ві щоден­ни­ки, але і як струк­ту­ро­вані у єди­ну медіае­ко­си­сте­му. При­кла­дом такої систе­ми може бути модель пів­ден­но-корейсь­кої інтер­нет-газе­ти » OhmyNews » (керів­ник про­ек­ту Оу Йон Хо (Oh Veob-ho), зас­но­ва­но­му люто­му 2000 р., прин­ци­пом якої с „Кож­ний гро­ма­дя­нин-репор­тер», адже жур­наліст – це не екзо­тич­ні поро­да людей, кож­ний може опи­су­ва­ти, роз­по­ві­да­ти про події. Але ця оче­вид­на істи­на, як ува­жає Оу Йон Хо, була при­хо­ва­на від сус­піль­ства коли жур­налі­сти­ку поча­ли вва­жа­ти при­вілей­о­ва­ною про­фесією. З коман­дою у 75 штат­них жур­налістів » OhmyNews » є одним з най­по­пу­ляр­ні­ших і най­уп­ли­во­вів­ших націо­наль­них і між­на­род­них ЗМІ Про авто­ри­тет цьо­го видан­ня свід­чить той факт, що піс­ля обран­ня ні пре­зи­дентсь­кий пост Roh Moo Hyun дав пер­ше своє інтерв’ю саме жур­налістам » OhmyNews «, а не одній із трьох мейн­стри­мо­вих газет.

У » OhmyNews » пра­ц­ю­ють близь­ко 50 тисяч „народ­них жур­налістів» чи бло­герів, по всьо­му світо­ві, які разом зі штат­ни­ми репор­те­ра­ми щоден­но викла­да­ють на інтер­нет-пор­тал більш ніж двісті постій­но онов­лю­ва­них акту­аль­них новин­них матеріалів. При­близ­но за такою модел­лю пра­ц­ю­ють пор­та­ли CNN.com, BBC.com тощо.

С.172 абз. 3–6 в пол­ном объ­е­ме

На сего­дняш­ний день бло­ги могут суще­ство­вать не толь­ко в раз­роз­нен­ном, хао­тич­ном виде инди­ви­ду­аль­ных онлай­но­вых днев­ни­ков, но и быть струк­ту­ри­ро­ва­ны в еди­ную меди­а­э­ко­си­сте­му. При­ме­ром такой систе­мы может слу­жить модель южно-корей­ской интер­нет-газе­ты OhmyNews , осно­ван­ной в фев­ра­ле 2000 г. и дей­ству­ю­щей по прин­ци­пу «Каж­дый граж­да­нин – репор­тер».

С коман­дой из семи­де­ся­ти штат­ных жур­на­ли­стов OhmyNews явля­ет­ся одним из самых попу­ляр­ных и вли­я­тель­ных наци­о­наль­ных СМИ. Доста­точ­но отме­тить, что после сво­е­го избра­ния на пре­зи­дент­ский пост гла­ва Южной Кореи Roh Moo Hyun дал пер­вое экс­клю­зив­ное интер­вью имен­но жур­на­ли­стам OhmyNews, а не одной из трех круп­ней­ших мейн­стри­мо­вых газет.

На OhmyNews рабо­та­ют око­ло 500 тысяч «граж­дан­ских жур­на­ли­стов», или бло­ге­ров по все­му миру, кото­рые сов­мест­но со штат­ны­ми репор­те­ра­ми еже­днев­но выкла­ды­ва­ют на интер­нет-пор­тал более двух­сот посто­ян­но обнов­ля­е­мых акту­аль­ных новост­ных мате­ри­а­лов. При­мер­но по такой же моде­ли рабо­та­ют пор­та­лы CNN.com, BBC.com и дру­гие.

С.315 абз. 1–3 в пол­ном объ­е­ме

Зов­сім іншу схе­му мають гак звані „від­кри­ті ЗМІ» (Open Source Media), які отри­ма­ли широ­ке роз­по­всюд­жен­ня в інтер­неті про­тя­гом остан­ніх декіль­ка років. Пор­та­ли від­кри­тих ЗМІ зов­ніш­ньо іден­тич­ні сай­там багатьох онлай­но­вих газет: наяв­ність руб­ри­ка­ції, жан­ро­ві і тех­ніч­ни­хі стан­дар­ти. Але увесь кон­тент фор­муєть­ся і само­стій­но на пор­та­лах бло­ге­ра­ми. Таким чином, від­кри­ті ЗМІ – це також бло­го­ва струк­ту­ра, але колек­тив­на й органі­зо­ва­на на базі єди­них інтер­нет-ресур­сів, як пра­ви­ло, локалі­зо­ва­них за прин­ци­пом гео­гра­фіч­ної і куль­тур­ної іден­тич­но­сті. Серед най­більш попу­ляр­них від­кри­тих бол­го­ви ЗМІ на Заході мож­на назва­ти локалі­зо­вані пор­та­ли NECN.com205, «BlufftonToday.com», NorthwestVoice.com [87–92]. Російсь­ко­мов­ний – Realno.info! чи українсь­ко-російсь­кий «Хай-вей».

Най­більш попу­ляр­ним бло­го­вим про­ек­том, що орієн­то­ва­ний на під­т­рим­ку і роз­ви­ток міно­ри­тар­них мов, є пор­тал NewEurasia.net„ що висвіт­лює події регіонів Цен­траль­ної Азії та Кав­ка­зу. Матері­ли, які дру­ку­ють боге­ри з усьо­го світу, пуб­лі­ку­ють­ся трьо­ма мова­ми – англійсь­кою, російсь­кою, узбе­ць­кою.

С.173 абз. 1–5 стра­ни­ца в пол­ном объ­е­ме

Иная схе­ма лежит в осно­ве дея­тель­но­сти так назы­ва­е­мых «откры­тых СМИ» (Open Source Media), полу­чив­ших широ­кое рас­про­стра­не­ние в интер­не­те в послед­ние несколь­ко лет. Внешне пор­та­лы откры­тых СМИ иден­тич­ны сай­там мно­гих онлай­но­вых газет: мате­ри­а­лы раз­би­ты по тема­ти­че­ским руб­ри­кам, выдер­жа­ны в жан­ро­вых и тех­ни­че­ских стан­дар­тах. Одна­ко весь кон­тент фор­ми­ру­ет­ся и само­сто­я­тель­но раз­ме­ща­ет­ся на пор­та­лах бло­ге­ра­ми. Таким обра­зом, откры­тые СМИ пред­став­ля­ют собой ту же бло­го­струк­ту­ру, но кол­лек­тив­ную и орга­ни­зо­ван­ную на базе еди­ных инфор­ма­ци­он­ных интер­нет-ресур­сов, как пра­ви­ло, лока­ли­зо­ван­ных по прин­ци­пу гео­гра­фи­че­ской и куль­тур­ной иден­тич­но­сти. Сре­ди наи­бо­лее попу­ляр­ных откры­тых бло­го­вых СМИ на Запа­де мож­но назвать лока­ли­зо­ван­ные пор­та­лы NECN.com205, «BlufftonToday.com», NorthwestVoice.com207. Из рус­ско­языч­ных – Realno.info!208 или укра­ин­ско- рус­ский «Хай-вей»

Наи­бо­лее попу­ляр­ным бло­го­вым про­ек­том, ори­ен­ти­ро­ван­ным на под­держ­ку и раз­ви­тие мино­ри­тар­ных язы­ков, явля­ет­ся пор­тал NewEurasia.net, осве­ща­ю­щий жиз­не­де­я­тель­ность реги­о­на Цен­траль­ной Азии и Кав­ка­за. Мате­ри­а­лы, под­го­тав­ли­ва­е­мые бло­ге­ра­ми со все­го мира, пуб­ли­ку­ют­ся на трех язы­ках: англий­ском, рус­ском и узбек­ском.

С.315 абз. 3 в пол­ном объ­е­ме

Отже, з роз­вит­ком бло­го­сфе­ри пов’язують ста­нов­лен­ня гро­ма­дянсь­кої жур­налі­сти­ки, або, як її ще нази­ва­ють, жур­налі­сти­ки участі або пар­ти­ци­пар­ної жур­налі­сти­ки (participatory journalism), що перед­ба­чає активне спів­робіт­ниц­тво про­фесій­них жур­налістів з медіа­а­ма­то­ра­ми, які отри­ма­ли широ­кий доступ до ство­рен­ня та поши­рен­ня медіа­кон­тен­ту у мере­жі. При цьо­му необ­хід­но під­крес­ли­ти, що роз­ви­ток гро­ма­дянсь­кої жур­налі­сти­ки не обме­жуєть­ся винят­ко­во бло­го­сфе­рою і зас­но­вуєть­ся на актив­но­му вико­ри­стан­ні чис­лен­них каналів кори­сту­ва­чів для ство­рен­ня кон­тен­ту в межах нових медіа­ре­сур­сів.

С.173 абз. 2 в пол­ном объ­е­ме

Таким обра­зом, с раз­ви­ти­ем бло­го­сфе­ры нераз­рыв­но свя­зы­ва­ют ста­нов­ле­ние «граж­дан­ской жур­на­ли­сти­ки» (grassroots journalism), или, как её ещё назы­ва­ют, «жур­на­ли­сти­ки уча­стия» (participatory journalism), под­ра­зу­ме­ва­ю­щей актив­ное сотруд­ни­че­ство про­фес­си­о­наль­ных жур­на­ли­стов с меди­а­лю­би­те­ля­ми, полу­чив­ши­ми широ­кий доступ к созда­нию и рас­про­стра­не­нию меди­а­кон­тен­та посред­ством сете­вых тех­но­ло­гий. На совре­мен­ном эта­пе, бла­го­да­ря интер­не­ту и широ­ко­му набо­ру муль­ти­ме­дий­ных средств, граж­дан­ская жур­на­ли­сти­ка полу­чи­ла более эффек­тив­ные меха­низ­мы воз­дей­ствия на обще­ствен­ные инсти­ту­ты. Под­черк­нем так­же, что ее раз­ви­тие сего­дня не огра­ни­чи­ва­ет­ся исклю­чи­тель­но бло­го­сфе­рой, но осно­вы­ва­ет­ся на актив­ном исполь­зо­ва­нии мно­го­чис­лен­ных поль­зо­ва­тель­ских кана­лов созда­ния кон­тен­та в рам­ках новых медиа­ре­сур­сов.

Ч. II. «Бло­ги в систе­ме мас­со­вых ком­му­ни­ка­ций»

И.М. АРТАМОНОВА

Пара­граф 3.2. «Бло­ги»

НАДЕЖДА ПОДПОРИНА

ИСТОРИЯ БЛОГОВ И СТАНОВЛЕНИЕ ГРАЖДАНСКОЙ ЖУРНАЛИСТИКИ

(С.6 – 58)

С.299 абз. 2 в пол­ном объ­е­ме

Отже, най­го­лов­ні­шою озна­кою Веб 2.0 ста­ли бло­ги – сай­ти, за прин­ци­пом хро­но­ло­гіч­них щоден­ни­ків з про­сти­ми і зруч­ни­ми засооба­ми адміністру­ван­ня, що не потре­бу­ють спе­ціаль­них ні для всіх. Прой­шов­ши ево­лю­цію від щоден­ни­ко­вих зва­ної гро­ма­дянсь­кої жур­налі­сти­ки, бло­ги вирос­ли у медіа, зму­си­ли гово­ри­ти про себе, як про най­віль­ні­ші з усіх

засобів інфор­му­ван­ня, які знав світ. Сьо­год­ні ми не може­мо вплив бло­гів на сус­піль­но-політичне і куль­турне жит­тя у і всьо­му світі і в нашій країні. Вив­чен­ня бло­гів як фено­ме­ну гро­ма­дянсь­кої зна­чу­що­го яви­ща у період пере­хо­ду до інфор­ма­цій­но­го є особ­ли­во акту­аль­ним на цьо­му ета­пі роз­вит­ку мас-медіа.

С.7 абз. 5 пред­ло­же­ние 1–2, С.8 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме

Но самой «рас­ти­ра­жи­ро­ван­ной» осо­бен­но­стью Веба 2.0 ста­ли бло­ги – сай­ты, постро­ен­ные по прин­ци­пу хро­но­ло­ги­че­ских днев­ни­ков с про­сты­ми и удоб­ны­ми сред­ства­ми адми­ни­стри­ро­ва­ния, не тре­бу­ю­щие спе­ци­аль­ных зна­ний и доступ­ные всем. Прой­дя эво­лю­цию от днев­ни­ко­вых запи­сей до так назы­ва­е­мой «граж­дан­ской жур­на­ли­сти­ки», бло­ги вырос­ли в новую фор­му медиа, заста­вив гово­рить о себе как о самых сво­бод­ных из всех средств инфор­ми­ро­ва­ния, какие знал мир. Сего­дня мы уже не можем отри­цать вли­я­ние бло­гов на обще­ствен­но-поли­ти­че­скую и куль­тур­ную жизнь во всем мире и нашей стране. Изу­че­ние бло­гов как фено­ме­на граж­дан­ской жур­на­ли­сти­ки – зна­чи­мо­го явле­ния при пере­хо­де к инфор­ма­ци­он­но­му обще­ству осо­бен­но акту­аль­но на дан­ном эта­пе раз­ви­тия и оте­че­ствен­ных масс-медиа и Рос­сии.

С.299–300 абз. 2 с пере­хо­дом на сле­ду­ю­щую стр.

Струк­ту­ра Все­світ­ньої мере­жі постій­но і дуже швид­ко змі­нюєть­ся, харак­те­ри­сти­ки досить швид­ко застарі­ва­ють. Так, за час існу­ван­ня бло­гів їхня типо­ло­гія уск­лад­ни­лася, змі­ни­вся зміст та напов­нен­ня понят­тя. Нау­ко­ві типо­ло­гії бло­гів на сьо­год­ні поки ще не існує, хоча вже наміти­ли­ся декіль­ка типів.

С.9 абз. 3 в пол­ном объ­е­ме

В свя­зи с быст­ро­ме­ня­ю­щей­ся струк­ту­рой Все­мир­ной сети все ее харак­те­ри­сти­ки доста­точ­но быст­ро уста­ре­ва­ют. За деся­ти­ле­тие суще­ство­ва­ния бло­гов их типо­ло­гия услож­ни­лась, и мы уже не можем гово­рить о неболь­шом объ­е­ме запи­сей как о харак­те­ри­сти­ке бло­гов вооб­ще.

С.297 абз. 2. и 3 в пол­ном объ­е­ме

Дослід­ни­ки бло­го­сфе­ри вису­ва­ють різ­ні вер­сії появи бло­гів і нази­ва­ють їхні­ми ство­рю­ва­ча­ми різ­них осіб. За однією вер­сією, пер­ший щоден­ник в інтер­неті роз­по­чав сту­дент Джастін Холл у 1994 році, хоча цей сайт тоді не при­вер­нув належ­ної ува­ги. Інші дослід­ни­ки ствер­джу­ють, що щея пуб­ліч­них авторсь­ких щоден­ни­ків нале­жить Тіму Бер­нерс-Лі – зна­ме­ни­то­му бри­тансь­ко­му вче­но­му, вина­хід­ни­ку Все­світ­ньої мере­жі і авто­ру чис­лен­них роз­ро­бок у галузі інфор­ма­цій­них тех­но­ло­гій, який від­крив свою пер­со­наль­ну сторін­ку у 1992 році, викла­да­ю­чи на ній спи­сок нових сай­тів і поси­лань на онов­лен­ня бра­у­зерів. Отже, чи була ця сторін­ка пер­шим веб­ло­гом – питан­ня спірне й до сьо­год­ніш­ньо­го дня.

Іноді твор­цем пер­шо­го бло­гу нази­ва­ють відо­мо­го калі­фор­нійсь­ко­го вче­но­го-про­гра­мі­ста Дей­ва Вай­не­ра, роз­роб­ни­ка RRS, блог яко­го був пер­шим, що став широ­ко відо­мим серед кори­сту­ва­чів інтер­не­ту (1 квіт­ня 1997 р.). Про­те біль­шість дослід­ни­ків не погод­жуєть­ся з цим твер­джен­ням.

С.12 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме; абз. 3 пред­ло­же­ние 1

Иссле­до­ва­те­ли бло­го­сфе­ры выдви­га­ют раз­лич­ные вер­сии появ­ле­ния бло­гов и назы­ва­ют их созда­те­ля­ми раз­ных лиц. По одной вер­сии, пер­вый днев­ник в интер­не­те завел сту­дент Джа­стин Холл (Justin Hall) в 1994 году (http://www.iustinhall.com). Появ­ле­ние это­го сай­та осо­бо­го вни­ма­ния тогда не при­влек­ло, но пер­вый камень был зало­жен. Дру­гие иссле­до­ва­те­ли утвер­жда­ют, что идея пуб­лич­ных автор­ских днев­ни­ков при­над­ле­жит Тиму Бер­нерс-Ли (Tim Berners-L.ee) – зна­ме­ни­то­му бри­тан­ско­му уче­но­му, изоб­ре­та­те­лю Все­мир­ной пау­ти­ны и авто­ру мно­же­ства раз­ра­бо­ток в обла­сти инфор­ма­ци­он­ных тех­но­ло­гий. На сво­ей пер­вой интер­нет-стра­нич­ке http://www.info.cern.ch Тим Бер­нерс-Ли еще с 1992 года выкла­ды­вал спи­сок новых сай­тов и ссы­лок на обнов­ле­ния бра­у­зе­ров. Но вопрос, был ли пер­вый сайт «отца интер­не­та» пер­вым веб­ло­гом, доста­точ­но спор­ный.

Ино­гда созда­те­лем пер­во­го бло­га назы­ва­ют кали­фор­ний­ско­го уче­но­го и про­грам­ми­ста Дэй­ва Вай­не­ра (Dave Winer), созда­те­ля неко­гда извест­ных про­грамм ThinkTank, Ready and MORE, пре­зи­ден­та ком­па­нии UserLand. Блог Вай­не­ра Scripting News (http://www.scriptinqnews.com”) был пер­вым бло­гом, при­об­рет­шим широ­кую извест­ность у поль­зо­ва­те­лей интер­не­та.

С.297 абз 4 в пол­ном объ­е­ме

Відо­ма точ­на дата народ­жен­ня тер­мі­на weblog: 17 груд­ня 1997 р. Джорн Бер­гер (Jorn Barger) тво­ре­ць і редак­тор інтер­нет-щоден­ни­ка Robot Wisdom впер­ше вико­ри­став цей тер­мін, утво­ре­ний із фра­зи logging the web = веду щоден­ник у мере­жі. У 1999 р. Пітер Мер­хольц роз­клав сло­во weblog на дві части­ни – we blog = ми веде­мо щоден­ник. На осно­ві сло­ва blog було утво­рене дієс­ло­во to blog = вести інтер­нет-щоден­ник. Піз­ні­ше від цьо­го дієс­ло­ва утво­ри­вся імен­ник для позна­чен­ня інтер­нет-щоден­ни­ка

С.13 абз 2 в пол­ном объ­е­ме

Извест­на и точ­ная дата рож­де­ния тер­ми­на weblog («веб­жур­нал»): 17 декаб­ря 1997 года его впер­вые упо­тре­бил Джорн Бар­джер (Jorn Barger), созда­тель и редак­тор интер­нет-днев­ни­ка Robot Wisdom (http://www.robotwisdom.com). Оно было обра­зо­ва­но из фра­зы logging the web (мож­но пере­ве­сти как «веду днев­ник в Сети»). Сло­во «блог», кото­рым мы поль­зу­ем­ся ныне, воз­ник­ло в резуль­та­те свое­об­раз­ной «язы­ко­вой рефор­мы» в апре­ле – мае 1999 года. Актив­ный сете­вой пер­со­наж Питер Мер­хольц (Peter Merholz), созда­тель бло­га Peter­те (http://www.peterme.com), раз­ло­жил тер­мин weblog на две части – we blog (мож­но пере­ве­сти как «мы ведем днев­ник» или «мы дела­ем блог»). На осно­ве сло­ва blog был обра­зо­ван и новый гла­гол – to blog, озна­ча­ю­щий что-то вро­де «совер­шать дей­ствия, направ­лен­ные на веде­ние интер­нет-днев­ни­ка». Затем от дан­но­го гла­го­ла про­изо­шло суще­стви­тель­ное, кото­рое мы исполь­зу­ем для обо­зна­че­ния сете­во­го днев­ни­ка.

С.297–298 абз. 5 в пол­ном объ­е­ме

По мірі роз­вит­ку бло­гів, систем індек­су­ван­ня та обмі­ну інфор­ма­цією з’являється соціаль­на мере­жа, яку назва­ли бло­го­сфе­рою (Вгаd Graham – 1999 р; увів в обіг William Quick – 2002 р.) за ана­ло­гією до сло­ва ноосфе­ра. Понят­тя бло­го­сфе­ри опи­раєть­ся на голов­ну від­мін­ність бло­гів від зви­чай­них веб­сторі­нок або інтер­нет-фору­мів: зв’язані між собою, вони можуть скла­да­ти дина­міч­ну все­світ­ню інфор­ма­цій­ну обо­лон­ку.

С.14 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме

По мере раз­ви­тия бло­гов, систе­мы их индек­си­ро­ва­ния и обме­на инфор­ма­ци­ей, появ­ля­ет­ся тер­мин бло­го­сфе­ра. Он постро­ен ана­ло­гич­но тер­ми­ну «ноосфе­ра» и подоб­ным ему. Впер­вые англий­ское сло­во blogospher (бло­го­сфе­ра) при­ду­мал в каче­стве шут­ки Брэд Грэхэм (Brad Graham) 10 сен­тяб­ря 1999 года. Затем в нача­ле 2002 года тер­мин был зано­во при­ду­ман и вве­ден в обо­рот Уилья­мом Кви­ком (William Quick). Поня­тие бло­го­сфе­ры дела­ет упор на одно из основ­ных отли­чий бло­гов от обыч­ных веб­стра­ниц и интер­нет-фору­мов: свя­зан­ные меж­ду собой, бло­ги могут состав­лять дина­мич­ную все­мир­ную инфор­ма­ци­он­ную обо­лоч­ку.

С.298 абз. 2–3 в пол­ном объ­е­ме, абз. 4 в пол­ном объ­е­ме; абз. 5 в пол­ном объ­е­ме; абз. 7 в пол­ном объ­е­ме

У 2002 р. відо­мий інтер­нет-під­при­є­ме­ць Девід Сифрі ство­рив пер­шу пошу­ко­ву маши­ну для бло­гів -„Тех­но­рей­ті» (Technorati), що є най­більш авто­ри­тет­ною у цій галузі.

У 2003 р. в Окс­фордсь­кий Слов­ник англійсь­кої мови вво­дять сло­ва weblog, weblogger и we-bloging.

У цьо­му ж році бло­ги при­хо­дять у вели­ку політи­ку. Кан­ди­дат у пре­зи­ден­ти США Говард Дин ство­рює влас­ний блог, що висвіт­лює питан­ня виборів.

У 2004 р. сло­во блог ста­ло сло­вом року у слов­ни­ку „Мер­ріам-Веб­стер». У цьо­му ж році бло­га­ми зай­ня­ли­ся медій­ні ком­панії. Тра­ди­цій­ні засо­би масо­вої інфор­ма­ції – газе­ти, жур­на­ли, ТБ і радіо -почи­на­ють пуб­ліку­ва­ти огля­ди бло­гів та запро­шу­ва­ти попу­ляр­них бло­герів як комен­та­торів. У тому ж таки 2004 р. Демо­кра­тич­на та Рес­пуб­лі­кансь­ка пар­тії США впер­ше акре­ди­ту­ва­ли бло­герів на свої пар­тій­ні з’їзди як пред­став­ни­ків ЗМІ.

С.18 абз. 1–2 в пол­ном объ­е­ме, абз 3. пред­ло­же­ние 1; абз. 4 пред­ло­же­ние 1, абз. 5 в пол­ном объ­е­ме; абз. 7 пред­ло­же­ние; С.20 абз. 5 пред­ло­же­ние 1.

Поми­мо про­че­го, в нояб­ре того же 2002 года извест­ный интер­нет-пред­при­ни­ма­тель Дэвид Сиф­ри (David Sifry) создал первую поис­ко­вую маши­ну для бло­гов — «Тех­но­рей­ти» (Technorati). В насто­я­щее вре­мя она явля­ет­ся самой авто­ри­тет­ной в сво­ей обла­сти.

В 2003 году Окс­форд­ский Сло­варь англий­ско­го язы­ка (Oxford English Dictionary) нако­нец-таки вклю­ча­ет сло­ва weblog, weblogger и we-bloging (про­цесс созда­ния бло­гов).

А в мар­те 2003-го бло­ги при­хо­дят в боль­шую поли­ти­ку. Кан­ди­дат в пре­зи­ден­ты США Говард Дин (Howard Dean) созда­ет соб­ствен­ный блог, осве­ща­ю­щий вопро­сы выбо­ров…

В 2004 году сло­во «блог» ста­ло сло­вом года в сло­ва­ре аме­ри­кан­ско­го англий­ско­го «Мер­ри­ам-Веб­стер» (Merriam Webster). В 2004 году бло­га­ми заня­лись медий­ные ком­па­нии. Ком­па­ния Gawker Media созда­ет блог Wonkette, кото­рый пуб­ли­ку­ет слу­хи, полу­ча­е­мые из кори­до­ров вла­сти Вашинг­то­на. Тра­ди­ци­он­ные сред­ства мас­со­вой инфор­ма­ции – газе­ты, жур­на­лы, ТВ и радио — ста­ли пуб­ли­ко­вать обзо­ры бло­гов и при­гла­шать попу­ляр­ных бло­ге­ров в каче­стве ком­мен­та­то­ров. В том же 2004 году круп­ней­шие пар­тии США – Демо­кра­ти­че­ская и Рес­пуб­ли­кан­ская – впер­вые аккре­ди­то­ва­ли ряд бло­ге­ров на свои пар­тий­ные съез­ды в каче­стве пред­ста­ви­те­лей СМИ.

С.300 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме

За остан­ні роки у США було опуб­лі­ко­ва­но бага­то роз­ві­док про фено­мен бло­голі­за­ції. Так, авто­ри збір­ни­ка нау­ко­вих ессеїв „Як бло­ги змі­ню­ють нашу куль­ту­ру» [67] дій­шли вис­нов­ку, що бло­ги – це міс­це, де можуть себе вияви­ти при­страсні нату­ри; це також тре­ну­валь­ний май­дан­чик для мільй­онів пись­мен­ни­ків і жур­налістів. Бло­ги нада­ють мож­ливість заці­кав­ле­ним людям мит­тєво вис­ло­ви­ти свою дум­ку з будь яко­го при­во­ду. Отже, бло­ги здійс­ни­ли те, що не змог­ли зро­би­ти інші засо­би масо­вої інфор­ма­ції: вони зму­си­ли мільй­о­ни людей зро­би­ти своє при­ватне жит­тя і свої влас­ні роз­ду­ми над­бан­ням усьо­го світу.

С. 25 абз. 3 в пол­ном объ­е­ме

В послед­ние годы в США было опуб­ли­ко­ва­но доста­точ­но мно­го книг о фено­мене бло­го­ли­за­ции. Любо­пыт­но, что мно­гие из них име­ют очень похо­жие назва­ния, сов­ме­ща­ю­щие два сло­ва – «блог» и «изме­не­ние». Авто­ры сбор­ни­ка эссе «Как бло­ги изме­ня­ют нашу куль­ту­ру» при­шли к выво­ду, что ныне бло­ги пре­вра­ти­лись в уни­каль­ное место, где могут про­явить себя страст­ные нату­ры. Бло­ги ста­ли тре­ни­ро­воч­ной пло­щад­кой для мил­ли­о­нов писа­те­лей и жур­на­ли­стов. Они поз­во­ля­ют заин­те­ре­со­ван­ным людям мгно­вен­но и нели­це­при­ят­но выра­зить свое мне­ние о собы­ти­ях, про­ис­хо­дя­щих для того, что­бы доне­сти до мира свою точ­ку зре­ния, нет луч­ше­го спо­со­ба. Бло­ги совер­ши­ли то, что не смог­ло сде­лать ТВ и радио – они заста­ви­ли мил­ли­о­ны людей сде­лать свою част­ную жизнь и лич­ные раз­мыш­ле­ния досто­я­ни­ем все­го мира.

С.300 абз 2 в пол­ном объ­е­ме; абз. 3 в пол­ном объ­е­ме; абз. 3 в пол­ном объ­е­ме

Девід Клайн і Ден Бур­стейн у книзі „Блог! Як новіт­ня медіа-рево­лю­ція змі­нює політи­ку, біз­нес і куль­ту­ру» [68] зазна­ча­ють, що інтер­нет-щоден­ни­ки ста­ли новою пара­диг­мою сучас­но­го людсь­ко­го спіл­ку­ван­ня. На їхню дум­ку, бло­го­сфе­ра роз­ви­ваєть­ся за тими ж зако­на­ми, що і сво­го часу теле­граф, радіо, теле­ба­чен­ня, інтер­нет: спо­чат­ку заці­кав­леність вияв­ляєть­ся на індиві­ду­аль­но­му рів­ні, а потім спро­щуєть­ся у вико­ри­стан­ні настіль­ки, що стає над­бан­ням широ­ких мас, впли­ва­ю­чи вре­шті-решт на всі сфе­ри людсь­кої діяль­но­сті.

Хью Хью­ітт, яко­гоу США вва­жа­ють пер­шим істо­ри­ком бло­го­сфе­ри, у своїй книзі „Блог: розу­мін­ня інфор­ма­цій­ної рефор­ма­ції, що змі­нює наш світ» [69] зро­бив ряд ціка­вих про­гнозів щодо роз­вит­ку бло­гів. Так, він про­ро­кує, що бло­ги зни­щать тра­ди­цій­ну літе­ра­ту­ру. Крім того, бло­ги кар­ди­наль­но змі­ню­ють суть жур­налі­сти­ки. Тра­ди­цій­на жур­налі­сти­ка спи­раєть­ся на факт, що здат­ний „ство­ри­ти» нови­ну. Блог же за осно­ву бере дум­ку про цей факт, а це озна­чає, що „від­лун­ня стає важ­ливі­шим за голос люди­ни». Окрім того, бло­ги втілю­ють ідею децен­тра­ції засобів масо­вої інфор­ма­ції, дово­дя­чи її до абсо­лю­ту. Бло­ги, різ­ні за своєю цілес­пря­мо­ваністю, послаблю­ють вплив сучас­них медіаім­пе­рій, що фор­му­ють світо­ву гро­мадсь­ку дум­ку. Медіаім­пе­ріям вкрай важ­ко деба­ту­ва­ти з бло­га­ми, „як склад­но вед­ме­дю про­ти­сто­я­ти мільй­о­нам бджіл» [70].

С. 25 абз. 4 в пол­ном объ­е­ме; абз. 5 в пол­ном объ­е­ме без послед­не­го пред­ло­же­ния; С. 25–26.

Дэвид Клайн (David Kline) и Дэн Бур­стейн (Dan Burstein), авто­ры кни­ги «Блог! Как новей­шая медиа-рево­лю­ция изме­ня­ет поли­ти­ку, биз­нес и куль­ту­ру» отме­ча­ют, что «интер­нет-днев­ни­ки ста­ли новой пара­диг­мой совре­мен­но­го чело­ве­че­ско­го обще­ния». По их мне­нию, бло­го­сфе­ра раз­ви­ва­ет­ся по тем же зако­нам, что и интер­нет, а ранее теле­ви­де­ние, радио­связь, теле­граф и про­чие новин­ки мас­со­вой ком­му­ни­ка­ции. Вна­ча­ле фено­мен – это удел оди­но­чек, затем он при­вле­ка­ет к себе все­об­щее вни­ма­ние и упро­ща­ет­ся настоль­ко, что ста­но­вит­ся воз­мож­ным его исполь­зо­ва­ние непро­фес­си­о­на­ла­ми. В конеч­ном ито­ге новин­ка начи­на­ет ока­зы­вать вли­я­ние на все сфе­ры чело­ве­че­ской дея­тель­но­сти.

Хью Хью­итт (Hugh Hewitt), кото­ро­го в США назы­ва­ют «пер­вым исто­ри­ком бло­го­ли­за­ции», опуб­ли­ко­вал кни­гу «Блог: Пони­мая инфор­ма­ци­он­ную рефор­ма­цию, кото­рая изме­ня­ет наш мир», в кото­рой дела­ет ряд любо­пыт­ных про­гно­зов. Он, в част­но­сти, пред­ре­ка­ет, что бло­ги уни­что­жат тра­ди­ци­он­ную лите­ра­ту­ру. По мне­нию Хью­ит­та, бло­ги кар­ди­наль­но меня­ют суть жур­на­ли­сти­ки. Тра­ди­ци­он­ная жур­на­ли­сти­ка опи­ра­ет­ся на факт: инте­рес­ный факт спо­со­бен «создать» новость. Блог дела­ет став­ку не на факт, а на мне­ние об этом фак­те. Это озна­ча­ет, что «эхо ста­но­вит­ся важ­нее, чем голос чело­ве­ка». Кро­ме того, бло­ги вопло­ща­ют идею децен­тра­ли­за­ции средств мас­со­вой инфор­ма­ции, дово­дя ее до абсо­лю­та. С нача­ла ХХ сто­ле­тия в мире фор­ми­ру­ют­ся меди­а­им­пе­рии, кото­рые, в свою оче­редь, фор­ми­ру­ют обще­ствен­ное мне­ние. Одна­ко бло­ги, раз­роз­нен­ные и испо­ве­ду­ю­щие раз­лич­ные точ­ки зре­ния, уни­что­жа­ют их вли­я­ние. Меди­а­им­пе­ри­ям крайне слож­но деба­ти­ро­вать с бло­га­ми, «как слож­но мед­ве­дю про­ти­во­сто­ять мил­ли­о­нам пчел»

С.302 абз. 3 в пол­ном объ­е­ме

Дейв Вай­нер, гуру аме­ри­кансь­ко­го інтер­не­ту, вва­жає: «Ама­тор не гір­ший за про­фесіо­на­ла. Про­сто це інший спо­сіб вироб­ництва (ЗМІ -І.А.). Ама­то­ри чисті­ші за про­фесіо­налів. У них рід­ше вини­ка­ють кон­флік­ти інте­ресів, у них мен­ше при­чин при­хо­ву­ва­ти прав­ду, ніж у тих, хто пра­ц­ює за гро­ші і за вказів­кою інших» [76].

С. 36–37 послед­ний абз.

До сих пор нет усто­яв­ше­го­ся мне­ния по пово­ду того, насколь­ко про­фес­си­о­наль­ны­ми могут быть непро­фес­си­о­наль­ные жур­на­ли­сты. Напри­мер, Дэйв Вай­нер, гуру аме­ри­кан­ско­го интер­не­та, выше­упо­мя­ну­тый созда­тель пер­во­го попу­ляр­но­го бло­га Scripting News счи­та­ет: «Люби­тель не хуже про­фес­си­о­на­ла. Про­сто это дру­гой спо­соб про­из­вод­ства [СМИ]. <…> Люби­те­ли чище про­фес­си­о­на­лов. У них реже воз­ни­ка­ют кон­флик­ты инте­ре­сов, у них мень­ше при­чин скры­вать прав­ду, чем у тех, кто рабо­та­ет за день­ги и по указ­ке дру­гих»

С.303 абз. 2–4 в пол­ном объ­е­ме

Запе­ре­чен­ня опо­нен­тів щодо гро­ма­дянсь­кої жур­налі­сти­ки ста­нов­лять такі твер­джен­ня: сум­ніви щодо масо­во­сті бло­го­сфе­ри; ЗМІ – це соціаль­ний інсти­тут, що вклю­чає понят­тя сус­піль­ної від­по­ві­даль­но­сті, дотри­ман­ня норм і законів, а не про­сто дже­ре­ло інфор­ма­ції; блог не охо­плює всю інфор­ма­цій­ну кар­ти­ну світу; від­сут­ність про­фесіо­наліз­му у бло­ге­ра.

Щодо пер­шо­го заува­жен­ня, може­мо зазна­чи­ти, що дея­кі бло­ги вже мають біль­шу ауди­торію, ніж газе­ти. До того ж, бло­ге­ри мають цільо­ву ауди­торію, що є без­умов­ною їхньою пере­ва­гою. Питан­ня від­по­ві­даль­но­сті зали­шаєть­ся від­кри­тим, хоча необ­хід­но під­крес­ли­ти, що саме бло­ге­ри поча­ли викри­ва­ти недоб­ро­со­віс­них редак­торів і жур­налістів, виявив­ши таким чином біль­шу від­по­ві­даль­ність. А.Носик на фести­валі „Інтер­ни» у своє­му висту­пі сто­сов­но непро­фесіо­наліз­му бло­герів заува­жив, що полі­фонія голосів, які сті­ка­ють­ся з різ­них міс­ць, скла­дає реаль­ну аль­тер­на­ти­ву нови­нар­но­му мов­лен­ню з міс­ця події, звід­си про­фесіо­налізм стає не пере­ва­гою у таких випад­ках, а недоліком тра­ди­цій­них ЗМІ

С.37–38 абз. 2–4 рефе­рат в пол­ном объ­е­ме; С.38 абз. 1; С.38 абз. 2 в пол­ном объ­е­ме

Воз­ра­же­ния тех, кто чита­ет, что граж­дан­ская жур­на­ли­сти­ка не явля­ет­ся жур­на­ли­сти­кой, сво­дят­ся так­же к сле­ду­ю­щим утвер­жде­ни­ям: Во-пер­вых, дела­ет­ся акцент на сло­во «мас­со­вый», то есть ста­вят во гла­ву угла чис­лен­ность ауди­то­рии. То есть блог не может стать СМИ, так как коли­че­ство чита­те­лей заве­до­мо мень­ше, чем у тра­ди­ци­он­ных СМИ. Во-вто­рых, аргу­мен­том слу­жит то, что СМИ – не про­сто источ­ник рас­про­стра­не­ния инфор­ма­ции, а соци­аль­ный инсти­тут, вклю­ча­ю­щий в себя поня­тия граж­дан­ской ответ­ствен­но­сти, соблю­де­ния норм и зако­нов. В-тре­тьих, блог не может счи­тать­ся СМИ, так как его авто­ру не хва­та­ет про­фес­си­о­на­лиз­ма в осве­ще­нии собы­тий. И, нако­нец, блог не может счи­тать­ся СМИ пото­му, что он не охва­ты­ва­ет всю инфор­ма­ци­он­ную кар­ти­ну мира.

Что каса­ет­ся пер­во­го, то нуж­но отме­тить, что неко­то­рые бло­ги уже име­ют боль­шую ауди­то­рию, чем неко­то­рые газе­ты. К тому же ауди­то­рия бло­гов – целе­вая, в этом они, без­услов­но, выиг­ры­ва­ют. Вопрос об ответ­ствен­но­сти тоже оста­ет­ся откры­тым… Раз­об­ла­чать недоб­ро­со­вест­но­го фото­гра­фа и лег­ко­вер­ных редак­то­ров ста­ли имен­но бло­ге­ры. То есть они ока­за­лись более ответ­ствен­ны­ми. Как отме­тил Антон Носик на фести­ва­ле «Интер­нить», «поли­фо­ния голо­сов, посту­па­ю­щих с любой точ­ки, состав­ля­ет реаль­ную аль­тер­на­ти­ву новост­но­му веща­нию из это­го места». Таким обра­зом, про­фес­си­о­на­лизм ста­но­вит­ся в каком-то роде не пре­иму­ще­ством, а недо­стат­ком тра­ди­ци­он­ных СМИ.

С.311 абз. 1 пред­ло­же­ние 1–4

У дея­ких дослід­жен­нях, при­свя­че­них «ЖЖ», ствер­джуєть­ся, що жанр бло­гу якіс­но відріз­няєть­ся від жан­ру жур­на­лу-щоден­ни­ка. Під бло­гом розу­мі­ють новин­ні або пуб­лі­ци­стич­ні стріч­ки, які веде один автор або група авторів. Онлай­но­ві запи­си осо­би­сто­го харак­те­ру що біль­ше всьо­го нага­ду­ють тра­ди­цій­ний щоден­ник, часті­ше нази­ва­ють жур­на­ла­ми

С. 32 абз. 2 в пол­ном объ­е­ме

В неко­то­рых иссле­до­ва­ни­ях, посвя­щен­ных Живо­му Жур­на­лу, утвер­жда­ет­ся, что жанр бло­га каче­ствен­но не равен жан­ру жур­на­ла-днев­ни­ка. Под бло­гом чаще пони­ма­ют новост­ные или пуб­ли­ци­сти­че­ские лен­ты, кото­рые ведет один автор или груп­па авто­ров. Онлай­но­вые запи­си лич­но­го харак­те­ра, боль­ше все­го напо­ми­на­ю­щие тра­ди­ци­он­ный днев­ник, чаще име­ну­ют «жур­на­ла­ми»

С.311 абз. 3, 4 в пол­ном объ­е­ме

Бло­гінг є логіч­ним резуль­та­том потре­би людей у спіл­ку­ван­ні і співу­часті, тому що фор­ма мере­же­во­го жур­на­лу дала мож­ливість фік­су­ва­ти події, комен­ту­ва­ти дум­ки, ста­ва­ти части­ною будь-якої спіль­но­ти. З’явилася ціла вір­ту­аль­на куль­ту­ра, в якій осо­би­стість авто­ном­на у своїх діях.

Досить часто онлай­но­ві щоден­ни­ки вико­ну­ють функ­ції това­риств за інте­ре­са­ми, де мож­на обго­во­ри­ти як філо­соф­сь­кі, та і прак­тич­ні питан­ня, що цікав­лять пев­ну групу людей. Бага­то дис­кусій роз­гор­таєть­ся тепер саме в інтер­неті, а не в реаль­но­му жит­ті, клубі, на семі­нарі. По-пер­ше, в інтер­неті мож­на вис­ло­ви­ти­ся анонім­но, що при­ва­блює багатьох; по-дру­ге, спо­чат­ку мож­на поду­ма­ти, ознай­о­ми­ти­ся з дум­кою інших та від­по­ві­сти будь-коли.

С.33 абз. 2, 3 в пол­ном объ­е­ме

Бло­гинг стал логич­ным резуль­та­том рас­ту­щей потреб­но­сти людей в обще­нии и соуча­стии, пото­му что фор­ма сете­во­го днев­ни­ка дала воз­мож­ность фик­си­ро­вать собы­тия и мысль, ком­мен­ти­ро­вать, ста­но­вить­ся частью любо­го сооб­ще­ства. По сути, появи­лась целая вир­ту­аль­ная куль­ту­ра, в кото­рой лич­ность хоть и бес­те­лес­на, ано­ним­на и мно­же­ствен­на, но авто­ном­на в сво­ем дей­ствии.

В неред­ких слу­ча­ях онлай­но­вые днев­ни­ки выпол­ня­ют функ­ции сооб­ществ по инте­ре­сам, где мож­но обсу­дить как фило­соф­ские, так и прак­ти­че­ские вопро­сы, инте­ре­су­ю­щие опре­де­лен­ную груп­пу людей. Мно­гие дис­кус­сии раз­го­ра­ют­ся теперь имен­но в интер­не­те, а не в реаль­ной жиз­ни, не в клу­бе или на семи­на­ре. Во-пер­вых, в интер­не­те есть воз­мож­ность выска­зы­вать­ся ано­ним­но, что при­вле­ка­ет мно­гих, хотя и сни­жа­ет ста­тус дис­кус­сий. Во-вто­рых, не обя­за­тель­но выска­зы­вать­ся сию мину­ту, мож­но поду­мать и отве­тить позд­нее, в любое вре­мя дня и ночи, точ­но так же, как и озна­ко­мить­ся с мне­ни­я­ми дру­гих участ­ни­ков, чего нико­гда не может быть в очных обсуж­де­ни­ях.

С.313 абз. 5 с пере­хо­дом на С.314 в пол­ном объ­е­ме

Блог як пер­со­наль­ний щоден­ник має декіль­ка кар­ди­наль­них від­мін­но­стей від сторін­ки зви­чай­но­го сай­ту. Для бло­гів харак­тер­ні корот­кі пуб­ліка­ції осо­би­сто­го харак­те­ру. У постах часто вико­ри­сто­ву­ють­ся обра­зи та сим­волі, зро­зу­мілі тіль­ки авто­ро­ві, ато­му вони недов­го­т­ри­валі в інтер­нет-про­сторі. Тра­ди­цій­ні сай­ти роз­мі­щу­ють матеріа­ли як біль­ші за об’ємом, так і три­валі­ші за змі­стом. Окрім того, бло­ги більш інтер­ак­тив­ні, авто­ри дис­ку­ту­ють з відві­ду­ва­ча­ми. Відріз­няє блог від сторін­ки сай­ту також фор­мат надан­ня інфор­ма­ції: бло­ги фор­му­ють без­пе­ре­рв­ну стріч­ку кон­тен­ту, роз­мі­щу­ю­чи остан­ні нови­ни звер­ху, тра­ди­цій­ні сай­ти вико­ри­сто­ву­ють склад­ні­ші засо­би роз­мі­щен­ня матеріалів, напри­клад, меню.

С.23 абз. 4 с пере­хо­дом на С. 24 в пол­ном объ­е­ме; С.24 абз. 1–2 в пол­ном объ­е­ме

Блог как пер­со­наль­ный днев­ник име­ет несколь­ко кар­ди­наль­ных отли­чий от стра­ни­цы обыч­но­го сай­та. Во-пер­вых, для бло­гов в их пер­во­на­чаль­ном виде – в виде лич­ных днев­ни­ков – харак­тер­ны корот­кие или очень корот­кие пуб­ли­ка­ции, име­ю­щие лич­ност­ный харак­тер. Запи­си (посты) созда­ют­ся за рекорд­но корот­кое вре­мя и часто исполь­зу­ют обра­зы и сим­во­лы, понят­ные лишь авто­ру. Автор днев­ни­ка откли­ка­ет­ся на собы­тия, про­ис­хо­дя­щие не толь­ко в мире, стране, горо­де, но и в его лич­ной жиз­ни. Поэто­му тек­сты бло­гов акту­аль­ны очень корот­кое вре­мя. Тра­ди­ци­он­ные сай­ты пред­по­чи­та­ют раз­ме­щать более длин­ные и «дол­го­игра­ю­щие» мате­ри­а­лы, напи­сан­ные в жан­ре тра­ди­ци­он­ной жур­на­лист­ской ста­тьи. Впро­чем, мно­гие бло­ге­ры охот­но пере­пе­ча­ты­ва­ют и чужие мате­ри­а­лы. Во-вто­рых, бло­ги более интер­ак­тив­ны. Тек­сты и ком­мен­та­рии чита­те­лей на них появ­ля­ют­ся быст­ро, авто­ры всту­па­ют в дис­кус­сию с посе­ти­те­ля­ми, что крайне ред­ко поз­во­ля­ли себе про­фес­си­о­наль­ные жур­на­ли­сты и адми­ни­стра­то­ры сай­тов еще несколь­ко лет назад. В-тре­тьих, есть отли­чия в фор­ма­те предо­став­ле­ния инфор­ма­ции. Бло­ги, как пра­ви­ло, поме­ща­ют наи­бо­лее све­жие сооб­ще­ния свер­ху, они фор­ми­ру­ют непре­рыв­ную лен­ту кон­тен­та – тра­ди­ци­он­ные сай­ты исполь­зу­ют более слож­ные спо­со­бы раз­ме­ще­ния инфор­ма­ции, напри­мер, меню и оглав­ле­ния.

С.316 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме
У віт­чиз­ня­них реаліях це яви­ще інтер­нет-жур­налі­сти­ки також дослід­же­но ще недо­стат­ньо, насам­пе­ред тому, що існує у фраг­мен­тар­но­му вигляді, тому й не отри­ма­ло чіт­ко­го визна­чен­ня. Ми розу­міє­мо це понят­тя як жур­налі­сти­ка, що усві­дом­лює свою гро­ма­дянсь­ку від­по­ві­даль­ність у сус­піль­стві. Гро­ма­дянсь­ка жур­налі­сти­ка відо­ма також як жур­налі­сти­ка участі – це актив­на участь гро­ма­дян у зби­ран­ні, аналізі та поши­рен­ні інфор­ма­ції і новин. Осно­ву цьо­го визна­чен­ня скла­ла допо­відь Шей­ні Боуман та Кріс­са­Уіл­лі­са „Ми – медіа: як ауди­торія фор­мує май­бут­нє новин та інфор­ма­ції». Авто­ри пишуть: «Мета цієї участі – нада­ти неза­леж­ну, досто­вір­ну, точ­ну, різ­но­маніт­ну і важ­ли­ву інфор­ма­цію від­по­від­но до прин­ци­пів демо­кратії» [93].
С.36 абз. 3–4 в пол­ном объ­е­ме

В рос­сий­ских реа­ли­ях опи­сы­ва­е­мое явле­ние еще не доста­точ­но изу­че­но и, по всей види­мо­сти, суще­ству­ет толь­ко фраг­мен­тар­но, поэто­му ему еще не было дано како­го-либо чет­ко­го, усто­яв­ше­го­ся опре­де­ле­ния. Наи­бо­лее точ­ный пере­вод тер­ми­на citizen journalism – «граж­дан­ская жур­на­ли­сти­ка», то есть не про­сто непро­фес­си­о­наль­ная жур­на­ли­сти­ка, а жур­на­ли­сти­ка, кото­рая осо­зна­ет свою граж­дан­скую ответ­ствен­ность в обществе.«Гражданская жур­на­ли­сти­ка, так­же извест­ная как «жур­на­ли­сти­ка уча­стия», – это актив­ное уча­стие граж­дан в сбо­ре, сооб­ще­нии, ана­ли­зе и рас­про­стра­не­нии ново­стей и инфор­ма­ции». Осно­ву это­го опре­де­ле­ния соста­вил доклад Шей­ни Боуман и Кри­са Уил­ли­са «Мы медиа: как ауди­то­рия фор­ми­ру­ет буду­щее ново­стей и инфор­ма­ции». Боуман и Уил­лис пишут о том, что «цель это­го уча­стия – предо­ста­вить неза­ви­си­мую, досто­вер­ную, точ­ную, мно­го­об­раз­ную и важ­ную инфор­ма­цию соглас­но прин­ци­пам демо­кра­тии».

И.М. АРТАМОНОВА

Пара­граф 3.2. «Бло­ги»

НАДЕЖДА ПРУДКАЯ

БЛОГ В СИСТЕМЕ
СОЦИАЛЬНЫХ ОТНОШЕНИЙ

(С.59 – 89)

С.308. абз. 2 рефе­рат; абз. 3 в пол­ном объ­е­ме с пере­хо­дом на С. 309

Про­те, блог – це не тіль­ки фор­ма органі­за­ції тек­сту. З появою бло­гів змі­нюєть­ся фор­ма поши­рен­ня інфор­ма­ції. Не тіль­ки комуні­кант шукає, кому адре­су­ва­ти інфор­ма­цію, але й реци­пієнт само­стій­но нама­гаєть­ся знай­ти най­кра­ще дже­ре­ло необ­хід­ної для ньо­го інфор­ма­ції. Бло­го­сфе­ра надає для цьо­го вели­кі мож­ли­во­сті, тому що гіпер­текст вихо­дить тут за межі тек­сту. Пере­хрес­ні поси­лан­ня, тещ, комен­тарі та плат­фор­ми для хостин­гу у бло­гів – все це ство­рює умо­ви для обмі­ну іде­я­ми, але таких умов не можуть ство­ри­ти тра­ди­цій­ні ЗМІ в Україні. Бло­ги – це одно­час­но і засіб, що доз­во­ляє заяви­ти про свою пози­цію, і засіб спіл­ку­ван­ня.

І все ж таки необ­хід­но пам’ятати, що у бло­го­сфері про­цес комуніка­ції може бути обме­же­ний лише мож­ли­во­стя­ми тек­сту. Бло­го­сфе­ра, мабуть, ще три­ва­лий час буде зали­ша­ти­ся тек­сто­вим сере­до­ви­щем, де клю­чо­вою фігу­рою є сло­во. У про­цесі само пре­зен­та­ції або в сти­лі­сти­ці вір­ту­аль­но­го діа­ло­гу постій­но зустрі­ча­ють­ся унікаль­ні, стій­кі зво­ро­ти, спо­лу­чен­ня, харак­тер­ні тіль­ки для цьо­го бло­го­во­го сере­до­ви­ща. Спо­стері­гаєть­ся фор­му­ван­ня спе­ци­фіч­ної мови, що зустрі­чаєть­ся не про­сто в інтер­неті, а саме у бло­го­сфері. Жан­ро­ві особ­ли­во­сті, гіпер­тек­сто­ва струк­ту­ра, своєрід­ність мов­лен­ня, сло­во­твір­ність, вин­зри­стан­ня спе­ціаль­них тех­ніч­них тер­мінів і кальок з англо­мов­них тер­мінів, нав­мис­ні гра­ма­тич­ні помил­ки, зне­важ­ливість, сло­ва-пара­зи­ти, абревіа­ту­ри, ненор­ма­тив­на лек­си­ка, вико­ри­стан­ня сим­волів зі стій­ки­ми вже зна­чен­ня­ми, малюн­ки, гра зі шриф­та­ми, вико­ри­стан­ня лати­ни­ці та кири­ли­ці, спе­ціаль­ні сим­во­ли – все скла­дає спе­ци­фіч­ну мову спіл­ку­ван­ня у бло­гах, що фор­мує осо­бий стиль.

С.71 абз. 2 рефе­рат; абз. 3 в пол­ном объ­е­ме

блог – не толь­ко фор­ма орга­ни­за­ции тек­ста. … Фак­ти­че­ски меня­ет­ся модель рас­про­стра­не­ния инфор­ма­ции. Не толь­ко ком­му­ни­кант ищет, кому адре­со­вать инфор­ма­цию. Но и полу­ча­тель- реци­пи­ент – сам стре­мит­ся най­ти наи­луч­ший источ­ник нуж­ной ему инфор­ма­ции. Бло­го­сфе­ра предо­став­ля­ет для это­го наи­луч­шие воз­мож­но­сти, так как гипер­текст здесь выхо­дит за рам­ки соб­ствен­но­го тек­ста. Бло­ги – это сре­да, содер­жа­щая слож­ней­шую сеть пере­крест­ных ссы­лок не толь­ко на тек­сты… Пере­крест­ные ссыл­ки, тэги, ком­мен­та­рии и плат­фор­мы для хостин­га бло­гов – все это созда­ет усло­вия для обме­на иде­я­ми, такие усло­вия не могут предо­ста­вить тра­ди­ци­он­ные СМИ в Рос­сии. Блог – это одно­вре­мен­но и сред­ство, поз­во­ля­ю­щее заявить о сво­ей пози­ции, и сред­ство обще­ния.

Сле­ду­ет пом­нить, что в бло­го­сфе­ре про­цесс ком­му­ни­ка­ции может быть огра­ни­чен лишь воз­мож­но­стя­ми текст а. Бло­го­сфе­ра еще дол­го будет оста­вать­ся сре­дой тек­сто­вой, где глав­ное ору­жие – сло­во. В про­цес­се само­ре­пре­зен­та­ции либо в сти­ле веде­ния вир­ту­аль­но­го диа­ло­га – прак­ти­че­ски вез­де мож­но встре­тить уни­каль­ные, устой­чи­вые обо­ро­ты речи, харак­тер­ные толь­ко для дан­ной бло­го­вой сре­ды. Мно­гие авто­ры отме­ча­ют фор­ми­ро­ва­ние спе­ци­фи­че­ско­го язы­ка, исполь­зу­е­мо­го уже не про­сто в Сети, а имен­но в бло­го­сфе­ре. Жан­ро­вые осо­бен­но­сти, гипер­тек­сто­вая струк­ту­ра, свое­об­ра­зие речи, сло­во­твор­че­ство, при­ме­не­ние спе­ци­аль­ных тех­ни­че­ских тер­ми­нов, калек, с англо­языч­ных тер­ми­нов, грам­ма­ти­че­ские ошиб­ки и небреж­но­сти, сло­ва-пара­зи­ты, аббре­ви­а­ту­ры, ненор­ма­тив­ная лек­си­ка, фор­маль­ные осо­бен­но­сти, упо­треб­ле­ние сим­во­лов, кото­рым при­сво­е­ны устой­чи­вые зна­че­ния, рисун­ки, изме­не­ния шриф­та, исполь­зо­ва­ние лати­ни­цы и кирил­ли­цы, спе­ци­аль­ные сим­во­лы, – все это состав­ля­ет спе­ци­фи­че­ский язык обще­ния в бло­гах, кото­рый воз­ве­ден в осо­бый стиль.

С.309 абз. 2 со слов «за видом кон­тен­ту…»

за видом кон­тен­ту – осо­би­стіс­ний щоден­ник, пуб­ліч­ний блог (авто­ри – люди відо­мі), арт­блог – вистав­ки влас­них робіт, блог-дай­джест – автор зби­рає най­більш цікаві чужі матеріа­ли і пуб­лікує з пев­ною періо­дич­ністю, авторсь­кий жур­налістсь­кий блог – най­більш ціка­вий для усієї мере­же­вої спіль­но­ти вид бло­гу.

С.73 п.3 «По типу кон­тен­та…» по С.74 «автор­ский жур­на­лист­ский блог…»

По типу кон­тен­та

- соб­ствен­но «лич­ный днев­ник». …

- «пуб­лич­ный блог» – на мой взгляд, один из самых инте­рес­ных видов бло­гов. Когда днев­ник ведут люди извест­ные, то он ста­но­вит­ся сред­ством ком­му­ни­ка­ции с ауди­то­ри­ей…

- «арт­блог» – выстав­ки соб­ствен­ных работ…

- «блог-дай­жест» – автор соби­ра­ет наи­бо­лее инте­рес­ные чужие мате­ри­а­лы (тек­сты, фото, видео, ауди­о­за­пи­си, ссыл­ки на дру­гие ресур­сы) и пуб­ли­ку­ет их с опре­де­лен­ной пери­о­дич­но­стью;

- «автор­ский жур­на­лист­ский блог» – этот жанр наи­бо­лее инте­ре­сен все­му сете­во­му сооб­ще­ству.

С.305 абз. 2–4 в пол­ном объ­е­ме

Бло­го­сфе­ра дає рід­кіс­ну мож­ливість поєд­на­ти комуніка­цію Я авто­ко­муніка­цію: тек­сти доступ­ні як адре­са­ту, так і адре­сан­ту. Саме в інтер­неті реалі­зуєть­ся „тут і зараз» – те, що зви­чай­но роз­не­сене у часі та потре­бує дифе­рен­ціа­ції ролей. Поява авто­ко­муніка­ції прин­ци­по­во змі­нює пси­хо­ло­гіч­ні умо­ви для кори­сту­ва­ча як осо­би­сто­сті.

Так, Ю-Лот­ман, аналі­зу­ю­чи від­мін­но­сті пові­дом­лень, адре­со­ва­них іншо­му, від пові­дом­лень, адре­со­ва­них собі, зазна­чав: „У систе­мі „Я-Він» змін­ни­ми вияв­ля­ють­ся обля­мо­ву­вані еле­мен­ти моделі (адре­сант замі­нюєть­ся адре­са­том), а постій­ни­ми – код і пові­дом­лен­ня. Пові­дом­лен­ня і наяв­на у ньо­му інфор­ма­ція кон­стант­ні, змі­нюєть­ся носій інфор­ма­ції. (..) Якщо комуні­ка­тив­на систе­ма „Я – Він» забез­пе­чує лише пере­да­чу пев­но­го кон­стант­но­го обся­гу інфор­ма­ції, то в каналі „Я – Я» від­бу­ваєть­ся її якіс­на транс­фор­ма­ція, яка при­во­дить до пере­бу­до­ви само­го цьо­го „Я» [180, С.26].

Як бачи­мо, інтер­нет, руй­ну­ю­чи соціаль­ні бар’єри, не зні­має, а, нав­па­ки, ще більш гост­ро ста­вить про­бле­му іден­тич­но­сті осо­би­сто­сті. Отже, важ­ли­вою умо­вою існу­ван­ня у мере­жі, як пока­зує досвід, є розв’язання зав­дан­ня само­визна­чен­ня, тоб­то пошук самоі­ден­тич­но­сті.

С.77 абз. 3–4 в пол­ном объ­е­ме

Бло­го­сфе­ра дает ред­кую воз­мож­ность сов­ме­стить ком­му­ни­ка­цию и авто­ком­му­ни­ка­цию: тек­сты, посы­ла­е­мые друг дру­гу, одно­вре­мен­но ста­но­вят­ся доступ­ны как адре­са­ту, так и адре­сан­ту. То, что обыч­но раз­не­се­но во вре­ме­ни и тре­бу­ет раз­де­ле­ния ролей, в Интер­не­те реа­ли­зу­ет­ся «здесь и сей­час». Появ­ле­ние авто­ком­му­ни­ка­ции (в част­но­сти, свя­зан­ное со взрыв­ным воз­рож­де­ни­ем эпи­сто­ляр­но­го жан­ра) прин­ци­пи­аль­но меня­ет пси­хо­ло­ги­че­ские усло­вия для поль­зо­ва­те­ля как лич­но­сти. Соглас­но круп­ней­ше­му иссле­до­ва­те­лю рус­ской лите­ра­ту­ры Ю. М. Лот­ма­ну, «… если ком­му­ни­ка­тив­ная систе­ма Я – Он обес­пе­чи­ва­ет лишь пере­да­чу неко­то­ро­го кон­стант­но­го объ­е­ма инфор­ма­ции, то в кана­ле Я – Я про­ис­хо­дит ее каче­ствен­ная транс­фор­ма­ция, кото­рая при­во­дит к пере­строй­ке само­го это­го Я».

Мы видим, что интер­нет, уни­что­жая мно­гие соци­аль­ные барье­ры, не сни­ма­ет, а, напро­тив, еще более ост­ро ста­вит про­бле­му иден­тич­но­сти. Необ­хо­ди­мым усло­ви­ем суще­ство­ва­ния в сети явля­ет­ся реше­ние зада­чи само­опре­де­ле­ния, поис­ка иден­тич­но­сти

С. 305–306 абз. 5–6 в пол­ном объ­е­ме; С. 306 абз. 1 в пол­ном объ­е­ме

Спіл­ку­ван­ня у бло­го­сфері визна­чаєть­ся декіль­ко­ма клю­чо­ви­ми чин­ни­ка­ми, які відріз­ня­ють його від форм офлай­но­вої комуніка­ції”:

  • анонім­ність кори­сту­ва­ча;
  • зрів­ню­ван­ня кори­сту­ва­чів у ста­тусі;
  • транс­гра­нич­ність;
  • три­валість часо­вих меж;
  • соціальне роз­маїт­тя.
С.79–80 в пол­ном объ­ё­ме

Обще­ние в бло­го­сфе­ре опре­де­ля­ет­ся несколь­ки­ми клю­че­вы­ми фак­то­ра­ми, кото­рые отли­ча­ют его от форм офлай­но­вой ком­му­ни­ка­ции:

  1. Ано­ним­ность поль­зо­ва­те­ля
  2. Урав­ни­ва­ние поль­зо­ва­те­лей в ста­ту­се
  3. Транс­гра­нич­ность
  4. Рас­ши­рен­ность вре­мен­ных гра­ниц
  5. Соци­аль­ное раз­но­об­ра­зие
С.306 абз. 2–6 в пол­ном объ­е­ме

У кібер­про­сторі люди­на може зв’язуватися з пред­став­ни­ка­ми різ­них верств сус­піль­ства, у тому числі з тими, з ким це немож­ли­во у реаль­но­му жит­ті. До того ж ауди­торія може скла­да­ти­ся з сотень, навіть тисяч людей, що зви­чай­но пере­ви­щує кіль­кість парт­нерів по вза­є­модії у реаль­но­му жит­ті. Усі вище­на­звані вла­сти­во­сті вір­ту­аль­но­го сере­до­ви­ща демон­стру­ють від­сут­ність тих переш­ко­ду спіл­ку­ван­ні, які існу­ють у реаль­но­му світі. Бло­гер не обме­же­ний реалія­ми офлай­но­во­го спіл­ку­ван­ня, у тому числі своєю соціаль­ною рол­лю.

Кори­сту­ва­чів бло­го­сфе­ри умов­но мож­на поді­ли­ти на таких чоти­ри типи від­по­від­но до тих ролей, які вони реаль­но вико­ну­ють у про­цесі бло­го­во­го спіл­ку­ван­ня:

1. Оби­ва­тель – основ­на маса кори­сту­ва­чів. Вір­ту­аль­ний соціаль­ний ста­тус рід­ко відріз­няєть­ся від реаль­но­го. Як свід­чить прак­ти­ка, такі кори­сту­ва­чі не завжди можуть сфор­му­лю­ва­ти свої погля­ди, але прий­ма­ють чиюсь пози­цію. Свою дум­ку вони часто вияв­ля­ють через функ­цію «дода­ти у друзі /​ вида­ли­ти зі спис­ка друзів», визна­ча­ю­чи таким чином свою пози­цію.

2. Активіст – досить широ­кий про­ша­рок, для яко­го харак­тер­ні: достат­ній куль­тур­ний та освіт­ній рівень; бажан­ня і готов­ність ста­ви­ти й обго­во­рю­ва­ти соціаль­но-зна­чу­щі питан­ня, наяв­ність чіт­кої пози­ції і влас­ної дум­ки з клю­чо­вих питань; широ­ке коло спіл­ку­ван­ня – від 200 до 1000 друзів. Саме пред­став­ни­ки цієї групи звер­та­ють ува­гу пер­шої групи на акту­аль­ність тем, ство­рю­ють інфор­ма­цій­ні при­во­ди, фор­му­лю­ють гро­мадсь­ку дум­ку, актив­но кон­так­ту­ють з ліде­ра­ми.

3. Мар­гі­нал – своєрід­на суб­куль­ту­ра у межах бло­го­сфе­ри. Стан­дарт­но і най­часті­ше зай­має пози­цію «про­ти», до того ж про­ти чого – зна­чен­ня немає. Може виріз­ня­ти­ся яскра­вою індиві­ду­аль­ністю або дуже низь­ким рів­нем освіти. Най­часті­ше зали­шаєть­ся на узбіч основ­них подій бло­го­сфе­ри.

4. Лідер (тисяч­ник) – неве­ли­ка група бло­герів, яким поща­сти­ло залу­чи­ти достат­ню кіль­кість друзів (зви­чай­но біль­ше 1000). Лідері вико­ну­ють такі основ­ні соціаль­но-зна­чу­щі функ­ції: інфор­ма­цій­ну, куль­тур­но-про­світ­ни­ць­ку та органі­за­торсь­ку.

С.79–80 абз. 6–7; С.81–82 абз. 6–5 в пол­ном объ­е­ме; С.84 абз. 8 в пол­ном объ­е­ме

В кибер­про­стран­стве чело­век может свя­зать­ся с пред­ста­ви­те­ля­ми всех сло­ев обще­ства, в том чис­ле и с теми, с кем не уда­ет­ся общать­ся в физи­че­ском мире. К тому же ауди­то­рия может состо­ять из сотен, тысяч людей, что обыч­но пре­вы­ша­ет коли­че­ство парт­не­ров по вза­и­мо­дей­ствию в реаль­ной жиз­ни. Все выше­пе­ре­чис­лен­ные свой­ства вир­ту­аль­ной сре­ды сво­дят­ся к отсут­ствию тех барье­ров обще­ния, кото­рые суще­ству­ют в реаль­ной физи­че­ской сре­де. Бло­гер не огра­ни­чен реа­ли­я­ми офлай­но­во­го обще­ния, в том чис­ле и сво­ей соци­аль­ной ролью.

Актив­ных рус­ско­го­во­ря­щих поль­зо­ва­те­лей ресур­са LiveJour-nal.com мож­но услов­но раз­де­лить на четы­ре типа – по четы­рем основ­ным ролям, кото­рые они реаль­но игра­ют в про­цес­се бло­го­во­го обще­ния:

1. «Обы­ва­тель» – из него состо­ит основ­ная мас­са поль­зо­ва­те­лей. … их вир­ту­аль­ный соци­аль­ный ста­тус ред­ко отли­ча­ет­ся от реаль­но­го. Как пока­зы­ва­ет прак­ти­ка, такие поль­зо­ва­те­ли не склон­ны актив­но изла­гать свою точ­ку зре­ния в спо­рах и обсуж­де­ни­ях каких-либо вопро­сов, но при­ни­ма­ют чью-либо пози­цию. Обыч­но свое суж­де­ние они выра­жа­ют посред­ством функ­ции «доба­вить в дру­зья \ уда­лить из спис­ка дру­зей», тем самым про­яв­ляя, чье мне­ние они под­дер­жи­ва­ют.

2. «Акти­вист» – обшир­ная про­слой­ка, для кото­рой харак­тер­ны: доста­точ­ный куль­тур­ный и обра­зо­ва­тель­ный уро­вень; жела­ние и готов­ность под­ни­мать и обсуж­дать соци­аль­но-зна­чи­мые вопро­сы, нали­чие чет­кой пози­ции в клю­че­вых вопро­сах и соб­ствен­но­го мне­ния; широ­кий круг обще­ния – от 200 до 1000 дру­зей. «Акти­ви­сты» при­вле­ка­ют вни­ма­ние пер­вой груп­пы к акту­аль­ным темам, созда­ют инфор­ма­ци­он­ные пово­ды, актив­но кон­так­ти­ру­ют с «лиде­ра­ми».

3. «Мар­ги­нал» – это ско­рее не груп­па, а свое­об­раз­ная суб­куль­ту­ра в рам­ках бло­го­сфе­ры. Для того, кто к ней отно­сит­ся, харак­тер­ны сле­ду­ю­щие чер­ты: чаще все­го быва­ет «про­тив». При­чем про­тив чего – зна­че­ния не име­ет; обла­да­ет либо слиш­ком яркой инди­ви­ду­аль­но­стью, либо крайне низ­ким уров­нем обра­зо­ва­ния; оста­ет­ся в сто­роне от основ­ных собы­тий бло­го­сфе­ры.

4. «Лидер» (он же «тысяч­ник») – неболь­шая груп­па бло­ге­ров, кото­рым уда­лось при­влечь доста­точ­ное коли­че­ство дру­зей (обыч­но боль­ше 1000). «Тысяч­ни­ки» выпол­ня­ют три основ­ные соци­аль­но-зна­чи­мые функ­ции: куль­тур­но-про­све­ти­тель­скую, инфор­ма­ци­он­ную и орга­ни­за­тор­скую.

И.М. АРТАМОНОВА

Пара­граф 3.2. «Бло­ги»

МАРИЯ ЯСИНСКАЯ

ВЛИЯНИЕ БЛОГОСФЕРЫ
НА СТРАТЕГИЮ РАЗВИТИЯ СМИ

(С.90 – 122)

С.307–308 абз. 4 в пол­ном объ­е­ме

За остан­ні­ми дани­ми, мере­жеві тек­сти чита­ють­ся кра­ще, ніж газет­ні [81] Вияв­ляєть­ся, що їх часті­ше дочи­ту­ють до кін­ця, а читач засво­ює біль­ше інфор­ма­ції. Такий несподі­ва­ний вис­но­вок зро­би­ли аме­ри­кансь­кі дослід­ни­ки шко­ли жур­налі­сти­ки Poynter Institute. Дослід­жен­ня вияви­ло, що в інтер­неті читач про­чи­тує 77% обра­но­го тек­сту, тоді як у зви­чай­ній газеті фома­ту А2 цей показ­ник скла­дає 62%, а у видан­ні А3 – усьо­го 57%. Резуль­та­ти, без­пе­реч­но, зди­ву­ва­ли дослід­ни­ків, адже рані­ше бага­то хто вва­жав, що чита­ти текст з екра­на моніто­ра склад­ні­ше, ніж з папе­ру.

С.101 абз. 3–4 в пол­ном объ­е­ме

По послед­ним дан­ным, онлай­но­вые тек­сты чита­ют­ся луч­ше, чем газет­ные. Их дочи­ты­ва­ют до кон­ца, а чита­тель усва­и­ва­ет боль­ше инфор­ма­ции. Такое неожи­дан­ное откры­тие совер­ши­ли аме­ри­кан­ские иссле­до­ва­те­ли из фло­рид­ской шко­лы жур­на­ли­сти­ки. Иссле­до­ва­ние, про­ве­ден­ное в шко­ле жур­на­ли­сти­ки Poynter Institute, выяви­ло, что в интер­не­те чита­тель про­чи­ты­ва­ет 77% тек­ста, выбран­но­го для чте­ния, тогда как в обыч­ной газе­те фор­ма А2 этот пока­за­тель состав­ля­ет 62%, а в изда­нии фор­ма­та А3 – все­го 57%. Резуль­та­ты, конеч­но, очень уди­ви­ли иссле­до­ва­те­лей, ведь рань­ше мно­гие счи­та­ли, что читать текст с экра­на труд­нее, чем с бума­ги.

Если вы нашли ошиб­ку, пожа­луй­ста, выде­ли­те фраг­мент тек­ста и нажми­те Ctrl+Enter.

Связанные статьи